Обпалена війною Луганщина. Щастя. Назва цього населеного пункту вже давно не зникає з топ-тем світових новин. А ще, вона стала синонімом хоробрості та мужності українських воїнів, які героїчно обороняють місто, що є стратегічно важливою ділянкою на лінії зіткнення. 

Днями, мережу Інтернет «підірвала» новина: військові одного з підрозділів ЗС України поблизу Щастя полонили двох спецназівців країни-агресора. 

Ми зустрілись з героями. Командир опорного пункту – лейтенант 92 окремої механізованої бригади Юрій Б.,- безпосередній учасник подій. Зі слів офіцера, один з його підлеглих молодший сержант Вадим П., першим помітив приховане просування ДРГ противника в районі наших позицій. Група рухалася збоку позицій противника, йшли приховано.

Розпочалась перестрілка. Нажаль, сміливий піхотинець був смертельно поранений. Хлопця встигли витягнути та евакуювати до лікарні його бойові побратими, але шість куль випущених ворожою рукою обірвали його життя.

З іншої спостережної позиції диверсантів притиснув вогнем спостерігач, молодший сержант Євген З. 
– Ми побачили, що неподалік від позиції, у лісі, розпочалась стрілянина. Зрозумів – на нас було здійснено напад, – розповів офіцер. – Тому відразу віддав команду про оборону об’єкта і підтримку наших бійців, які вели спостереження, вогнем. Молодший сержант Євген З. доповів, що він бачив, як один з нападників впав. Поплічники почали витягувати його і виходити від прямого вогневого контакту. В той момент у нас перебував наш комбриг, полковник Віктор Н. Він дав команду переслідувати ворога. 

Група військовослужбовців висунулась по сліду диверсантів, та виявили неподалік пораненого в руку диверсанта.

– Коли ми побачили його і наказали кидати зброю та здаватись, він назвався капітаном ЗС Російської Федерації із 3-ї бригади спецпризначення з міста Тольятті , – розповідає інший учасник бою. – Зрозумівши, що нам до рук потрапив цінний кадр, ми вжили заходів для евакуації захопленого противника. Виносили буквально на власних плечах. Поводив він себе напрочуд спокійно, що не характерно для простих бойовиків місцевого штибу. З його слів ми дізналися, що група диверсантів складалась з 14 осіб. І вона на Луганщині така не одна. Конкретно ця ДРГ мала завдання спостерігати за підступами до ТЕС. Дуже бойовикам потрібен цей об’єкт.

Поки першого полоненого відтягували в тил, друга група наших бійців пішла далі по сліду. Завдяки умілим та злагодженим діям бійців в полон потрапив ще один диверсант, який назвався сержантом російської бригади спецпризначення.

– Коли ми його знайшли, він був нетранспортабельним. Куля роздробила йому бедрену кістку. Було багато крові. – говорить лейтенант Юрій Б.–, вкололи полоненому знеболювальне з власних запасів та віднесли до наших позицій. А звідти вже викликали транспорт, щоб відвезти полонених до стаціонарного медичного закладу.

Про подальший розвиток подій вже добре відомо усім: офіційну позицію висловили і спікер Генерального штабу ЗС України, і речник Адміністрації Президента України, і голова СБУ. Епізод бесіди з сержантом російського спецназу, який «здає» цінну інформацію про своїх поплічників, командирів, цілі та завдання розміщено в мережі Інтернет. Звичайно, що відділяти достовірну інформацію від домислів будуть уповноважені для цього служби. Але швидкість, із якою «відхрестились» від полонених у Кремлі та упертість із якою представники так званої «ЛНР» стверджують, що відбулося затримання представників «народної міліції», а не бійців елітного спецназу, усе ж таки наштовхують на думку, що українські піхотинці вполювали таки цінних «пташок». Тож, хлопцям варто було б «крутити дірочки» в кітелях! Адже такі випадки варті належної винагороди! 

Володимир Скоростецький, прес-центр АТО