краеведение

Дім ВОХР

Дім ВОХР

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

Сєверодонецьк розпочався у 1934 році з перших бараків і двоповерхових будинків, якими до 1941 р. встигли забудувати перші житлові квартали в межах сучасних вулиць Ліщини, Сметаніна, Танкістів і Енергетиків. Таким було тогочасне селище Лисхімстрой, з якого виріс Сєверодонецьк.

«Колиска» Сєверодонецька – Лисичанськ

«Колиска» Сєверодонецька – Лисичанськ

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

У старому покинутому усіма будинку, який ми бачимо на фото, що стоїть на розі вулиць Соборної і Шкільної міста Лисичанська, зароджувався Сєверодонецьк. 

Тут починався Сєверодонецьк

Тут починався Сєверодонецьк

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

Місто Сєверодонецьк почало забудовуватися на перетині сучасної вулиці Богдана Ліщини і бульвару Дружби Народів. Саме на цьому перехресті стояв фотограф, фотографуючи вулицю Леніна, адже на бульвар Дружби Народів вона була перейменована лише у грудні 2015. Тоді по вулиці, як і зараз по бульвару, їздить транспорт, що не відповідає визначенню бульвара. Хоча був період, коли вулиця дійсно була бульваром і проїзд транспорту по ній був заборонений.

Хомутов із когорти мрійників

Хомутов із когорти мрійників

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

Чи знають сєверодончани тих перших, хто мріяв побудувати на піщаній лівобережній терасі Сіверського Дінця, навпроти Лисичанська, велетня соціндустрії –хімкомбінат і при ньому соціалістичне “місто з розкішними будинками, місто посеред моря зелені, місто культури”? Ми нічого не знаємо про тих перших керівників будівництва, які ще в 1932 році, вибирали місце реалізації планів і до 1941 року встигли побудувати перші цехи хімкомбінату та заснувати селище, яке ще не мало свого імені, а так і називалося Лисхімстрой –“Лисичанское химическое строительство”.

Замість Атомного проекту – Азотний

Замість Атомного проекту –  Азотний

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

В кінці 1940-х на Лисичанському хімкомбінаті монтували обладнання, вивезене з Німеччини. А в самому селищі жила і працювала група німецьких учених-хіміків, розробників сірководневого методу виробництва “важкої води”. Селище вважалося “закритим” і охоронялося підрозділами МВС. Велика група німецьких учених і спеціалістів жила і працювала у сусідньому Рубіжному, де ще під час Першої світової війни були побудовані виробництва вибухових речовин. Американці запідозрили, що тут ведуться якісь роботи з виробництва ядерної зброї, і у 1952 році послали в Сєверодонецьк навіть “атомних шпигунів”.

“Атомні шпигуни” в Сєверодонецьку

“Атомні шпигуни” в Сєверодонецьку

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

З кінця 1940-х настала так звана “холодна війна”, коли і США, і СРСР готувалися до можливої “гарячої війни”. В обох державах шла робота над “Атомним проектом”, який мав завершитись отриманням ядерної зброї. До проекту були залучені не лише учені і виробничники, а й розвідки. У той час навіть появився термін –“атомний шпигун”. На початку 1950-х такі “атомні шпигуни” добралися навіть до Сєверодонецька.

Невідомий директор Садовський

Невідомий директор Садовський

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

З початку будівництва Лисичанського азотно-тукового заводу у 1934 і до сучасного ПрАТ “СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ” за 82 роки на підприємстві змінилося 15 керівників. Але навіть старожили назвуть не більше десяти прізвищ. Це післявоєнні керівники та ще “довоєнний” Ілля Барський, який довів завод майже до пуску, але у 1941 йому ж довелося займатися евакуацією підприємства. В історії “Азоту” і міста лишився невідомим Садовський Степан Васильович.

Німці в Лисхімстрої

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

Після Другої світової війни зруйнований Сєверодонецьк, тодішній Лисхімстрой, розпочав “друге народження”. Кількох сотень пар робочих рук, нехай і тисяч, що лишилися в селищі й навколишніх селах, не вистачало для побудови хімічного комбінату і селища при ньому. І МВС СРСР забезпечило робочою силою Лисхімстрой. В короткий термін у селищі виникла велика табірна зона чи навіть кілька зон. Кого тут тільки не було: військовополонені, які повернулися з німецьких таборів, власовці, кримінальники, військовополонені та ынтернованы німці й угорці, був навіть табір ув'язнених жінок.

Боровський перевіз (закінчення)

Боровський перевіз (закінчення)

4. Білий острог

Закінчення. Початок дивіться тут.

У рукописному варіанті «Книги Большому Чертежу», який належав князю Григорію Черкаському, до основного тексту «А ехати к Донцу Северскому вниз по Боровой; а Донец перевестися ниже Боровой, версты з 2. А перевесчися Донец на Крымскую сторону ехати на Белой Колодезь» дописано «(ныне острог тут)». Учені датують запис 1672 роком. Виходить, що у 1672 році поблизу впадіння річки Біленької в Сіверський Донець існував острог.

Боровський перевіз. Частина 3

Продовження. Початок дивіться тут.

Частина 3. Не лише річка, а й гора

Переправитись через річку ‒це навіть не пів-справи. Подолати підвищення Донецького кряжу, яким є правий берег Дінця, де розташований сучасний Лисичанськ, кінному загону із сотень а то й тисяч вершників було навіть складніше, ніж переправитись через річку. Те ж посольство князя Щербатова мало чималий загін для охорони «поминок», і, напевно, чимале число возів для поклажі. Татарські загони бували ще чисельнішими.

Мы в социальных сетях


Наш twitter канал

Последние комментарии