история

Давня історія майбутнього Сєверодонецького музею

Давня історія майбутнього Сєверодонецького музею

Сєверодонецького музею не існує, а от довгу історію він має, історію виникнення.

Про музей в місті заговорили ще в 1960-і роки. Це були роки розквіту міста, коли приростав виробництвами хімкомбінат, навколо нього росли інші заводи і науково-проектні організації. Держава на розвиток міста гроші давала щедро. Тоді реально можна було б організувати музей.

Гірко Горькому в Сєверодонецьку

Гірко Горькому в Сєверодонецьку

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

Пам'ятники ставлять щоб пам'ятати людину чи подію. Пам'ятник ‒це ще й історія. Але пам'ятник ‒це ще й архітектура, яку називають мовчазною музикою. Тож пам'ятник має не лише нагадувати про минуле, але й бути красивим, гармонійним і довговічним. 

Але ж пам'ять не вічна, нові події витісняють давні; ставлення до історичних персонажів чи подій змінюється, як змінюються і поняття про красу і гармонію; матеріали, з яких роблять пам'ятники, теж мають свій термін давності.

Парку Сєверодонецька – 80

Парку Сєверодонецька – 80

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

Коли “партийные и непартийные большевики” взялися будувати “социалистический город –солнечный город”, а саме такими словами в першому номері газети “За стахановскую стройку”  розповідалося про плани будівництва Лисичанського химкомбінату і міста при ньому, то про парк не йшлося. Згадувалися сквери, спортивні майданчики, будинок культури, кіно і багато різного, а от парку заплановано не було. 

Залізнична станція Сєверодонецьк

Залізнична станція Сєверодонецьк

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

Сєверодонецьк не має свого залізничного вокзалу, адже залізниця оминає місто. Найближча проходить правим берегом Дінця з Лисичанська на Рубіжне. Є лише відгалуження залізничної гілки зі станції Рубіжне до “Азоту”.

Танки в Сєверодонецьку

Танки в Сєверодонецьку

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

У Сєверодонецьку на будинку № 1 по вулиці Танкістів висить меморіальна дошка з написом: “Эта улица названа в честь экипажей 2-х танков 18 танкового корпуса 110-й танковой бригады, которые первыми ворвались 31 января 1943 года в п. Лисхимстрой и героически погибли, освобождая его от фашистских оккупантов”.

Дім ВОХР

Дім ВОХР

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

Сєверодонецьк розпочався у 1934 році з перших бараків і двоповерхових будинків, якими до 1941 р. встигли забудувати перші житлові квартали в межах сучасних вулиць Ліщини, Сметаніна, Танкістів і Енергетиків. Таким було тогочасне селище Лисхімстрой, з якого виріс Сєверодонецьк.

«Колиска» Сєверодонецька – Лисичанськ

«Колиска» Сєверодонецька – Лисичанськ

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

У старому покинутому усіма будинку, який ми бачимо на фото, що стоїть на розі вулиць Соборної і Шкільної міста Лисичанська, зароджувався Сєверодонецьк. 

Тут починався Сєверодонецьк

Тут починався Сєверодонецьк

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

Місто Сєверодонецьк почало забудовуватися на перетині сучасної вулиці Богдана Ліщини і бульвару Дружби Народів. Саме на цьому перехресті стояв фотограф, фотографуючи вулицю Леніна, адже на бульвар Дружби Народів вона була перейменована лише у грудні 2015. Тоді по вулиці, як і зараз по бульвару, їздить транспорт, що не відповідає визначенню бульвара. Хоча був період, коли вулиця дійсно була бульваром і проїзд транспорту по ній був заборонений.

Хомутов із когорти мрійників

Хомутов із когорти мрійників

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

Чи знають сєверодончани тих перших, хто мріяв побудувати на піщаній лівобережній терасі Сіверського Дінця, навпроти Лисичанська, велетня соціндустрії –хімкомбінат і при ньому соціалістичне “місто з розкішними будинками, місто посеред моря зелені, місто культури”? Ми нічого не знаємо про тих перших керівників будівництва, які ще в 1932 році, вибирали місце реалізації планів і до 1941 року встигли побудувати перші цехи хімкомбінату та заснувати селище, яке ще не мало свого імені, а так і називалося Лисхімстрой –“Лисичанское химическое строительство”.

Замість Атомного проекту – Азотний

Замість Атомного проекту –  Азотний

Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

В кінці 1940-х на Лисичанському хімкомбінаті монтували обладнання, вивезене з Німеччини. А в самому селищі жила і працювала група німецьких учених-хіміків, розробників сірководневого методу виробництва “важкої води”. Селище вважалося “закритим” і охоронялося підрозділами МВС. Велика група німецьких учених і спеціалістів жила і працювала у сусідньому Рубіжному, де ще під час Першої світової війни були побудовані виробництва вибухових речовин. Американці запідозрили, що тут ведуться якісь роботи з виробництва ядерної зброї, і у 1952 році послали в Сєверодонецьк навіть “атомних шпигунів”.

Мы в социальных сетях


Наш twitter канал

Последние комментарии