Спецпроект: ТАКЕ БУЛО / записки краєзнавця

На південній околиці Сєверодонецька розташований затишний і мальовничий куточок міста, який називається селищем Лісна Дача. Тут дійсно знаходяться дачі сєверодончан. Але цікавий він саме лісною своєю частиною, де за поштовою адресою вул. Піонерська, 1 серед сосен знаходиться Свято-Хресто-Воздвиженський храм. Назва вулиці – Піонерська не дуже підходить для храму. Можливо, назва лишилася на пам᾽ять про піонерський табір, який існував до 1941 року на місці храму? Слово піонер означає першопроходець. То, може, це в честь першопоселенців, які заснували тут селище, названо вулицю? Хто були ті перші, що заснували тут Лісну Дачу? 

Поняття «дача» як «дарована земля» прижилося ще в часи Петра І. Але в наших місцях активно роздавати дачі почали у 1777 році, коли після знищення Запорозької Січі Російський уряд взявся  роздавати козацькі землі, щоб скоріше заселити південні землі як плацдарм у просуванні до Чорного моря. З цього часу розмір наділу – «дачі» становив від 1500 до 12 000 десятин у залежності від «рангу». Але земля переходила у довічну власність при умові поселення на кожні 1500 десятин 13 селянських дворів. На заселення давався певний термін, після чого господар мав сплачувати по 5 копійок з десятини, або повертати землю, якщо не виконав зобов᾽язань. Ділянки з лісом могли видаватись високопосадовцям без оплати. Їх так і називали – «лісна дача».

У наших місцях 1784 року дві лісні дачі отримав князь Григорій Потьомкін у Кремінських лісах, млин на Боровій (Щедрищеве), та десятки тисяч десятин землі із селами навколо річки Борової. Територія сучасного Сєверодонецька дісталася вірному секретареві князя – В. С. Попову, а Лісна Дача, про яку йде мова, – генерал-ад᾽ютанту князя полковнику С. Л. Львову. Та після того, як Львов у 1787 році позбувся ласки імператриці, ця територія теж відійшла до Попова.

Невдовзі, у 1791 році, Потьомкін помирає, і власником усіх цих земель стає друг і соратник Потьомкіна статський радник Фалєєв. Та через рік і він помирає. Власницями землі стають його племінниці Наталя Петрівна Веригіна і Тетяна Петрівна фон Лау. Ця Лісна Дача становила 1220 десятин. Із них під лісом було 1020 десятин, а решта – луки і непридатні землі, а придатних для обробітку земель було лише 10 десятин.

Відомо, що в другій половині ХІХ ст. приватним хутором Лісна Дача володів якийсь Конєв. Тут жила його сім᾽я в 12 душ.

Сьогодні від того лісу нічого не лишилося. Той клаптик соснового лісу, в тіні якого ховається храмовий комплекс, було посаджено в 20-х роках уже ХХ століття. Але й він горів, тож там переважно дерева післявоєнної пори. Сьогодні призначення земель в Лісній Дачі, мабуть, кількісно помінялося: під лісом 10 десятин, а більшість – придатна для обробітку, бо на дачах, що на ній розташовані, ростуть сади і городина.

Сергій КАЛЕНЮК, член Національної спілки краєзнавців України

Фото Миколи Скуридіна