Мова йтиме про селища, які об'єднані в Сиротинській територіальній громаді.

Колись Воронове, Метьолкіне і саме Сиротине розпочинали свою історію з хуторів, заснованих вихідцями з Борівського. От тільки цікаво знати, коли було те «колись»?

З якого часу ведуть свій вік ці селища?

Різні джерела подають різні дати. Вікіпедія вказує на заснування Воронового, Метьолкіного і Сиротиного у 1692, 1694 і 1684 роках відповідно. Звідки взялися ці дати – невідомо, ніяких посилань немає. У цій «народній енциклопедії» можна багато чого «цікавого і нового» прочитати. Тож цьому джерелу не варто сильно довіряти.

Єдиним відомим мені професійним істориком, котрий назвав хоча б приблизно час заснування цих селищ, був колишній директор Луганського обласного краєзнавчого музею В. І. Висоцький. Він зробив це у книзі «Исторические аспекты топонимов Луганщины», яка виходила двома виданнями, у 1999 та 2003 роках. В обох виданнях сказано, що Воронове засновано вихідцями Тамбовської і Орловської губерній у 1730 році. Це не зовсім точно, бо Тамбовська і Орловська губернії виникли у 1796 році, а в 1730 році це було Тамбовське намісництво Воронезької губернії та Орловська провінція Бєлгородської губернії. Але його слова вказують на те, що це були служиві люди – однодворці, яких переселили сюди із-за Бєлгородської засічної лінії  для укріплення південних рубежів Росії.  Про Метьолкіне у першому виданні сказано, що заселено російськими селянами Тамбовської і Курської губерній у першій половині XVIIIст., а у другому виданні уточнення про першу половину століття автор прибрав. Те саме і з селищем Сиротине: спершу з уточненням – в кінці XVIIIстоліття, а потім автор уточнення прибрав, тобто XVIIIстоліття, і все. Очевидно, мав сумніви щодо дат.

У самих селищах в останні роки йде активний пошук дати народження. Про це свідчить інформація у  засобах масової інформації, яка щорічно змінюється.

Мені довелося прочитати чимало літератури з історії нашого краю, але жодне з джерел не згадує цих наших селищ у XVIIIст. Саме наших, бо в інших місцях однойменні поселення зустрічаються. Наприклад, в одній книзі, розповідаючи про насадження церковної обрядності серед донських козаків, коли Петро І взявся їх привертати на свій бік, сказано, що півчих дяків у 1696 році послали по Дону до Азова. На шостий день припливли вони в перший козачий  городок Донецький, на 12-й – у Кремінний, а на 15-й у Сиротин городок. І дійсно, був Сиротин городок, і навіть згадується разом з Кремінним. Але ж на Дону. Сьогодні це Іловлінський район Волгоградської області. І цей Сиротин був одним із старіших донських городків, заснований ще на початку XVIIстоліття. Сиротине є і на півночі нашої області, у Троїцькому районі.

А наших селищ у той час бути не могло. Бо до Булавінського повстання на татарській території можна було вижити лише під захистом стін городків. Або ж у невеликих промислових зимівниках, що сховалися у балках, але ж не на рівнинній місцевості, та ще й поруч з Кальміуською сакмою. Після булавінщини не лишилося тут донських козаків, територію заселяли слобожани, а в 1730-х роках сюди масово почали переселяти однодворців із-за Бєлгородської засічної лінії.

 Ще принаймні 100 років однодворці не мали права відселятися на хутори, у них земля лишалась неподільною – «для казенных поселян земли межеваны были не в собственность и не каждому порознь, но вообще селениям». Поки казенна земля лишалася у розпорядженні поселення, а не окремих людей, ситуація змінитися не могла і ніяким борівчанам з прізвищем Сиротин, Воронов чи Метьолкін не лише влада, але й община не дозволили б відселитися на хутір, відрізавши частину спільної землі. Нові поселення на землях Борівського могли виникнути не раніше 30-х років ХІХ ст., вже за царювання Миколи І. У всякому разі в «Экономических примечаниях на Старобельский уезд 1804 г.» є Боровське і Лісова Дача, а цих хуторів ще немає.

З початком 1830-х років однодворців почали поступово переводити в державних селян, невелика кількість колишніх «дітей боярських» змогла вибитися в дворянство, розпочалися певні реформи, що стосувалися однодворців. З цього часу можна знайти Воронове, Сиротине і Метьолкіне на картах і в інших джерелах. Вперше бачимо їх на Спеціальній карті Західної частини Російської імперії. Це десятиверстна карта, яка відома під назвою «Карта Шуберта». На листі, віддрукованому у 1842 році, бачимо Сиротин і Мєтєлін, з кількістю дворів до 5, та Хохлов з позначкою, що у ньому від 5 до 20 дворів. Положення цих хуторів по відношенню один до одного не зовсім точне. А про Хохлов можна подумати, що це не наше Воронове, бо назва не та, і розташований він на карті на схід від Сиротина й Мєтєліна, а в дійсності – більше на південь, між ними і Борівським. Однак на більш точній Військово-топографічній карті Росії на 1870 рік розташування цих поселень відповідає звичному нам, а деякі поселення мають кілька назв, топографи вказували крім офіційної і застарілі назви, якими користувалося населення. Сьогоднішнє селище Метьолкіне підисано «Х. Метельникова (Метелкина)», а селище Воронове – «Х. Воронова (Хохлова)». Можна зробити висновок, що засновником Воронового був якийсь Хохлов, син слобідського українця, якого великороси прозвали Хохлом, а його син уже був Хохловим.

У книзі «Харьковская губерния. Список населенных мест по сведениям 1864 года»по Старобільському повіту написано про поселення, що нас цікавлять:

Между почтовым трактом на Таганрог и проселочною дорогою на Бахмут

                                                                                                                         дворов  муж   жен

3162 Боровская, сло. каз(еннная) при озер. Подпесочном и Зимовном     303    1036   1043

3163 Воронов (Хохлов), хут. каз.  при урочище Масловых Кутах               23      104       98

3164 Сиротин (Егоровский), хут. каз.  при оз. Калишневатом                  15         70      74

3165 Коневская Лесная роща хут. вл(адельческий) при колодцах                1          7         5

3166Метелкин (Метельников, Пушкин) хут. каз.  при колодцах              17        69       65

Прихильники теорії виникнення цих хуторів із козацького Боровського, вважають написане тут «хут. каз» підтвердженням своєї думки, читаючи «хутор казачий». Але у книзі є пояснення, що це «хутор казённый», а «хут. вл.» – «хутор владельческий.

Підсумовуючи, можна сказати, що Воронове, Метьолкіне і Сиротине, засновниками яких були однодворці із Боровського, виникли у другій четверті ХІХ століття. А це більш, ніж на століття пізніше від офіційно визнаної дати.

Сергій КАЛЕНЮК,

член Національної спілки краєзнавців України