«Життя кожної людини – легенда. Навкруги – тисячі захоплюючихісторій. Головне – розповісти їх цікаво» - так вважає Люко Дашвар і міська бібліотека для юнацтва імені Йосипа Курлата.

Люко Дашвар - псевдонім прозаїка і сценариста Ірини Чернової. Вона народилася в Херсоні у 1954 році. Закінчила Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік) і Академію державного управління при президентові України (магістр державного управління). Перший роман «Село не люди» (2007 р.) здобув другу премію на «Коронації слова». Наступний твір «Молоко з кров’ю» (2008 р.) став переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі». А роман «Рай. Центр» (2009 р.) отримав диплом «Коронації слова» у номінації «Вибір видавців». У 2012 році отримала відзнаку «Золотий письменник України». Завершила трилогію «Биті є», куди увійшли книги «Макар», «Макс» та «Гоцик».

 Всі її книги — це суміш емоцій: позитивних і негативних, а герої цих книг  звичайні українці. У фінів є  таке  прислів'я: «Правда неймовірніша за вигадку». Так і є. В пам'яті авторки багато людей, зустрічей, подій, вчинків...Як вона сама говорить: « Залишається тільки не «прилизувати» їх на догоду сюжету, не позбавляти негативних персонажів їхніх позитивних рис, бо немає абсолютно поганих і, навпаки, ідеальних людей. Є характери, які і проявляються у тих чи інших життєвих ситуаціях. Намагаюся йти за характером героя, але, як на мене, вони майже усі – позитивні. Навіть ті, які дають слабину  у тій чи іншій ситуації. Тому люблю їх...»

 Люко Дашвар впевнена, що сучасну людину турбує тільки власне. Людина повернеться до турботи про Землю, як про місце свого існування, коли повернеться на Землю. Буквально. Коли зрозуміє, що по Землі треба йти босоніж, відчуваючи не тільки її силу, але й біди. Бо ми сьогодні – цивілізація «космонавтів»: роками не торкаємося ступнями Землі... Коли ж при такому  неприродному темпі життя  згадувати про Землю. А вона... усе розуміє і  мститься. А насправді все  дуже просто: вірити у Бога, працювати, не красти і не брехати, захищати свій дім і свою родину, любити і ніколи не опускати рук.

Рекордним для сучасностітиражем у 15000 примірників вийшла четверта книга Люко Дашвар - «Мати все». Історія цієї книги прийшла до неї багато років назад, коли на одеському пляжі вонавипадково опинилася поряд іздивноюкомпанією: гладкою колоритною одеситкою, їїзаглибленим у власний світ сином  роківдвадцяти  ісільскоюдівчинкою-підлітком, яка здавалася чужою між ними. «Мати все» - безперечно, гра слів,  яка погано перекладається іншою мовою. З одного боку - «мати» – дієслово. Для кожного героя роману те «ВСЕ» – індивідуальне: для кого – гроші, для кого – любов, для кого – нероздільна влада, для кого – просто тепла ковдра і гаряча їжа. А з іншого - «мати» – іменник. І дійсно, «мама – все», бо Іветта Андріївна Вербицька, мама Ліди й Платона, – фігура, яка так чи інакше  вплинула на долю кожного в романі.

Люко Дашвар майстерно зазирає у потаємні куточки людської душі, витягуючи на світ все бридке і відразливе. Читаєш і дивуєшся: невже  ми такі насправді? Тільки визнати, що це так, зможе не кожен.

Всі образи розкривають основний задум роману: продемонструвати наслідки безумного людського бажання й прагнення «мати все» будь-якою ціною. Кожний герой прямував до свого «ВСЕ» власною дорогою. Літня жінка, Іветта Андріївна, прагнула контролювати все і всіх, що, власне, й робила протягом багатьох років, хотіла володіти життям свого сина й розплатилася за це власним життям. Донька Іветти, Ліда, все життя прагнула отримати хоча б трохи любові матері, хотіла, щоб її вічно кохав чоловік, їй, власне, просто не вистачало любові – щирої, тому в гонці за бажаним Ліда втрачає себе і, не в змозі правильно розставити пріоритети, залишається сама. Невістка Іветти, Рая, нещасний підліток, якого Іветта купила для свого сина Платона, погоджується на всі умови жінки, щоб також відчути, що таке мати все: гарний будинок, гроші й кохання «прекрасного принца». Розплата – власне життя.

Холодні розрахунки протягом усього життя, егоїстична материнська любов, безжальне використання людей у своїх цілях, самопожертва  заради кохання, дика, тваринна потреба плоті, сліпа покірність вигаданому ідолові, безумство ідеї, яке перемагає здоровий глузд, людська продажність – це перелік далеко не всіх проблем, кожна з яких розкривається у романі не через один образ, а через образи всіх персонажів і змушує  замислитися читача над своїми бажаннями і засобами їх реалізації. Роман «Мати все» може сподобатись, може не сподобатись, але залишити байдужим — ніколи!

Цякнига поглинає читача з перших рядків і виникає бажання скоріше узнати, що ж буде далі. А далі багато що відбудеться: хто вважався втіленням пекла, насправді лише засліплена любов'ю до дітей жінка, хто все життя підкорявся, пізнає смак непокори і влади, хто був егоістом, покладе весь світ до ніг  маленької дитини, а  незвичайні здадуться простими, бо  бажають звичайного людського щастя.

Кінець роману цілком життєствердний для більшості головних героїв і залишає надію тим, хто  сподівається, а не здається.  У кожного з них — своя дорога і саме це поєднує нас із героями книги.

Ірина Бібік