На шляху становлення демократичної правової Української держави, визначальним конституційно-правовим орієнтиром виступає утвердження принципу верховенства прав і свобод людини і громадянина та розбудова інститутів громадянського суспільства. 

Фундаментом побудови правової, демократичної держави є забезпеченя прав і свобод людини та встановлення невідворотної відповідальністі державних органів і посадових осіб за невиконання цього обов’язку. 

Діяльність прокуратури ґрунтується на засадах  верховенства права та визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю.

Одним із важливих юридичних аспектів в адміністративному законодавстві є інститут примусу, який закріплює права осіб, затриманих в  адміністративному порядку.

Положення вимог статей 261, 263 КУпАП регламентують факт документального оформлення доставляння осіб та затримання їх в адміністративному порядку, що не завжди дотримується органами внутрішніх справ.

Як наслідок, в порушення вимог ст.ст. 15, 18 Закону України “Про Національну поліцію”, ст.ст. 1, 6, 7 КУпАП безвідповідальне ставлення до своїх посадових обов’язків службовими особами відділу поліції призводить до порушення прав на отримання безоплатної вторинної правової допомоги затриманим, передбачених  ст.27 Закону України “Про безоплатну правову допомогу”,  ст.ст.261, 268 КУпАП та Постанови Кабінета Міністрів України від 28.12.2011 № 1363.

Притягнутому до адміністративної відповідальності, якщо щодо нього застосовано адміністративне затримання, повинно бути надано право інформування про місце його перебування тих осіб, які, на його думку, повинні бути у курсі справ. У ст. 261 КУпАП закріплено, що інформування вузького кола суб’єктів (родичів, адміністрацію за місцем роботи або уповноважений орган) здійснюється тільки через осіб, які здійснили затримання, що повинно підтверджуватись способом повідомлення та прізвищем конкретної особи. Відмова затриманого від повідомлення вказаних осіб засвідчується його підписом в протоколі про адміністративне затримання.

На практиці, як правило, посадові особи, зобов’язані інформувати вказаних у ст. 261 КУпАП осіб на прохання затриманого, від виконання цих обов’язків ухиляються, через що затриманий опиняється в умовах, які не дозволяють використовувати належні йому процесуальні права. Відомі випадки, коли співробітники поліції не тільки не інформували про факт затримання, а й робили все для приховування самого факту затримання. 

У зв’язку з викладеним, при здійсненні наглядової діяльності у сфері застосування заходів впливу місцевою прокуратурою проведено результативні перевірки у сфері додержання законодавства уповноваженими державними органами з вказаних питань. З метою усунення виявлених порушень закону та притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності протягом поточного та минулих років на вказаному напрямі прокуратурою внесено документи прокурорського реагування.

О.Сафонова, прокурор Сєвєродонецької місцевої прокуратури молодший радник юстиції