Всього за 2,5 роки, що триває війна на Донбасі, світу стало відомо про тисячі загиблих і тих, хто меншою мірою постраждав від конфлікту. Тепер ми знаємо, що аби на власному досвіді пережити полон під час війни, не обов’язково носити уніформу: офіційна статистика свідчить про понад 3000 звільнених полонених, серед яких були не тільки військові, а й цивільні.

Так, зараз очевидно, що криваві звірства, які раніше асоціювалися радше з далекими Сирією чи Іраном, можуть відбуватися і в сучасній Європі. І далеко не з власної волі брали участь у таких трагічних подіях сотні мешканців Донбасу. Підтвердженням цьому є аналітичний звіт та документальний фільм «Ті, що пережили пекло», в яких правозахисники зафіксували та описали десятки випадків нелюдського поводження та тортур у місцях несвободи на сході України.

Окремі особливо одіозні учасники конфлікту, на чиїй совісті лежить відповідальність за скоєні під час війни злочини, і досі перебувають на волі. Причин цьому можна назвати багато – недосконале законодавство, бездіяльність правоохоронних органів, відсутність політичної волі у відповідальних владоможців… Проте залишається три вагомих кроки, які може зробити кожен з нас, аби внести свою лепту у відновлення справедливості на Донбасі.

Крок 1. Бачити

У незнайому людину вистрілили тільки через те, що вона тримала у руках прапор України? Це злочин проти життя, вчинений з мотивів національної нетерпимості.

До сусіда прийшли невідомі та без пояснення причин арештували його? Це порушення свободи від незаконного арешту.

Будинок знайомих обшукали за відсутності вмотивованого рішення суду? Це злочин проти права на недоторканість житла.

Якщо ви стали очевидцем таких дії – побачте і запам’ятайте їх. Кожна деталь, збережена у спогадах про подібні випадки, може мати вирішальне значення.

Крок 2. Чути

Ваша сусідка розповіла про те, як її чоловіка забрали «на підвал», де били і змушували копати окопи? Це порушення свободи від катування, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження та заборони примусової праці.

У розмові знайомий, який був у полоні, пригадав, що знає про випадки сексуального насильства? Це злочин проти волі, честі та гідності, а також статевої свободи та недоторканості, який принижує людську гідність.

Ви чули про підлітка, якого змусили воювати? Це порушення норм гуманітарного права щодо заборони використання дітей у збройному конфлікті.

Якщо вам відомо про такі або подібні випадки, то знайте: їхні винуватці є насамперед злочинцями, які мають понести справедливе покарання за свої вчинки. І ваші спогади можуть мати у цій ситуації ключове значення.

Крок 3. Сказати

Ставши очевидцем або почувши про серйозні порушення прав людини, приклади яких наведено вище, людина стає перед вибором – повідомити про те, що їй відомо, чи залишити в собі, або ж узагалі забути. Якщо повідомити – то куди? Адже досі залишається відкритим питання недовіри до правоохоронних органів, які ще два роки тому без спротиву віддавали віжки правління керівникам самопроголошених республік. Вдаряє по репутації влади і нездолана корупція. Крім того, часто свідки бояться, що через надану інформацію їх почнуть переслідувати, якщо про це дізнаються довірені особи злочинців, які потенційно можуть перебувати у владних структурах.

Але це не означає, що треба мовчати про все побачене і почуте.

Правозахисні організації, що входять до складу Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» вже два роки збирають інформацію про порушення прав людини, вчинені під час конфлікту. Свої свідчення представникам громадських організацій довірили кілька тисяч осіб. Більшість із них отримали безкоштовну правову допомогу, а деякі навіть подали позови до Європейського суду з прав людини та очікують компенсації.

Щоб домогтися рішення Міжнародного кримінального суду щодо злочинців, які віддавали накази катувати та вбивати і військових, і цивільних на Донбасі, Коаліції потрібно зібрати якомога більше свідчень про їхні злодіяння. Сьогодні для оперативного збору таких свідчень розроблено спеціальну форму, через яку можна абсолютно безпечно повідомляти інформацію про порушення прав людини.

За те, яким буде наше майбутнє і майбутнє наших дітей, відповідальні насамперед ми самі. Якщо знаючи про зло, вчинене під час війни, ми мовчатимемо, то винні залишатимуться на волі та будуть далі скоювати криваві злочини. Крім того, давши зелене світло безкарності, ми власноручно створимо умови для продовження нинішнього конфлікту та у перспективі – розгорання наступного.

Вибір за вами.