Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури С. Григоров взяв участь у антикорупційному регіональному правовому всеобучі серед медичних працівників «Лікування головної хвороби суспільства та держави, через антикорупційний всеобуч!»

В своєму виступі до присутніх керівник прокуратури зазначив, що  проблема корупції, зокрема у медицині, є багатогранною і має багато чинників і складових. Спрощено її можна розділити умовно на два блоки. Коррупційні прояви у сфері організації функціонування медичної галузі тобто закупка ліків, продуктів харчування, обладнання за завищеними цінами, уникнення прозорих тендерних процедур і таке інше. А також корупційні прояви у відносинах «лікар-пацієнт», які у структурі корупційних зносин є найпоширенішіми.

Відповідно до задекларованих Українською державою принципів, що залишилися від радянської моделі соціального забезпечення, медичні послуги для населення є безкоштовними. Однак держава демонструє неспроможність реалізувати цей принцип, тому в галузі охорони здоров’я вкорінилася практика неформальних (неофіційних) платежів пацієнтів за медичні послуги.  

 Поширення неофіційної оплати «безкоштовної» медичної допомоги можна пояснити так:

1) пацієнти хочуть віддячити лікарям та іншому медичному персоналу; скоротити час очікування в черзі на прийом до лікаря чи проведення операції; отримати медичну допомогу вищої якості чи ширший спектр послуг; пройти лікування в конкретному закладі охорони здоров’я або в обраних пацієнтом лікарів; отримати в медичній установі послуги, які формально недоступні; замінити високу офіційну оплату на нижчу, неофіційну; пацієнти сплачують у відповідь на прохання чи натяк лікаря й іншого персоналу;

2) лікарі та медичний персонал приймають такі платежі через: низький рівень доходів і заробітної плати; відсутність ресурсів для придбання необхідного обладнання, інструментів і матеріалів; відсутність ресурсів для професійного розвитку й вдосконалення; можливість отримати безпосередньо від пацієнта більше, ніж у разі офіційної сплати коштів, навіть якщо пацієнт платить більшу суму.  

  Як українці ставляться до неофіційних платежів за медичні послуги? Чи вважають вони їх виявом корупції? Як часто змушені сплачувати за медичну допомогу?

Результати дослідження свідчать, що ставлення українців до неофіційних платежів є здебільшого негативним. Кожен третій з опитаних висловлює негативне ставлення до неофіційної оплати готівкою, а кожен другий – до дарування подарунків. 

Серед тих, хто висловив негативне ставлення і до неофіційної сплати готівкою, і до подарунків, переважно люди старшої вікової групи. Отже, ставлення до платежів «із-під поли» значною мірою залежить від віку особи, що, у свою чергу, пов’язано з більшими проблемами зі здоров’ям і як наслідок частішим звертанням до лікарів. Схоже, що «безоплатна медична допомога», гарантована державою, досить сильно б’є по кишені людей похилого віку. 

 Окрім неофіційних платежів, пацієнти змушені сплачувати й до каси. В Україні, незважаючи на конституційну норму щодо безоплатності медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, обмежений перелік послуг може надаватися на платній основі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України.

 Плата за послуги в лікувальних закладах вноситься також у вигляді благодійних внесків, що регулюється Законом України «Про благодійництво та благодійну діяльність» від 16 вересня 1997 року. Ці благодійні внески, по суті, є квазіофіційними платежами. За відсутності документів про сплату благодійного внеску вони фактично є різновидом неофіційного платежу. Сукупність таких платежів створює непосильний тягар для населення, а, отже, отримання медичної допомоги часто розглядається як розкіш. 

Наразі населення України має виснажений вигляд від наявності переважно тіньових механізмів оплати послуг у медичній галузі, адже відповідальність за належне фінансування надання медичної допомоги перекладено з держави на пацієнтів. 

Подолання проблеми неофіційних платежів, що спотворили стосунки «пацієнт – медичний персонал», має стати складовою реформування системи охорони здоров’я.

 Безперечно, якщо рівень корупції у країні високий (а в Україні він небезпечно високий) і населення має досвід давання різноманітних хабарів, подолати неофіційні платежі за медичні послуги надзвичайно проблематично.  Однак твердження про те, що корупція зникне тоді, коли зміниться саме суспільство, здається відмовкою, адже за відсутності активних дій з боку держави найлегше нарікати на культурні особливості населення. 

У нашій державі слід негайно формалізувати стосунки між пацієнтом та медичним персоналом, перевести їх у правове поле. Наразі відповідальність медичного персоналу ґрунтується винятково на особистісних характеристиках його представників. Адже за наявного фінансування галузі не може йтися про якісь вимоги від лікаря із невідповідною зарплатою. Однак пацієнти сплачують за медичну допомогу де-факто, тож мають право і на гарантії ефективного лікування та обстоювання прав у разі помилки медичного працівника. Так, в Україні останніми роками набули поширення судові справи за позовами пацієнтів про відшкодування за заподіяну шкоду. 

 В умовах сьогодення робота органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції є одним із пріоритетних напрямів її діяльності, в т.ч.  координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії корупції.

Корупція пронизує всі сфери життєдіяльності суспільства, у тому числі і охорону здоров'я. 

При цьому слід відзначити, що, згідно чинного законодавства, побори звичайних медиків не завжди можна кваліфікувати як хабарництво. Це пояснюється тим, що в багатьох випадках пацієнт платить не службовій особі, якою в лікарні є головний лікар, завідуючі відділеннями та інші співробітники, які виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, а лікуючому лікареві, котрий, як правило, не належить до цієї категорії осіб.

На початку листопада правоохоронними органами викрито завідуючого одного з відділень за отримання 3,5 тис.грн. за госпіталізацію хворого для проведення операції. На даний час проводяться невідкладні слідчі дії.

 Слід пам'ятати і про кримінальну відповідальність звичайних пацієнтів, які надають неправомірну вигоду медичним працівникам, за ч. 1 ст. 354 КК України або за ст. 369 КК України, в залежності від посади особи, якій пропонується або надається така неправомірна вигода.

Піднята тема корупції в медицині є дуже актуальною і  необхідно продовжувати  активну роботу по викорененню негативних факторів, які впливають на  ситуацію.  

С.Григоров,  керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури