24 жовтня в Сєвєродонецьку поховали померлого після тяжкої хвороби бійця 53-ої ОМБр, сержанта Олександра Прокофьевича Пульного.

Сєвєродончанин Олександр Пульний не зміг стояти осторонь проблем країни, і в серпні 2015-го року під час однієї з хвиль мобілізації добровольцем прийшов до військомату. Воював в лаві 53-ої ОМБр на одній з найнебезпечніших ділянок зони АТО – так званій авдіївській промзоні. Товариші по службі пригадують, що Олександр був сміливим та відчайдушним воїном: завжди в бій йшов одним з перших, не раз прикривав собою побратимів. Неначе не жалкував власного здоров’я, не боявся смерті. Однак небезпека наздогнала героя не на полі бою. В травні в Олександра почалися проблеми зі здоров’ям. Велика температура тіла не давала можливість нести службу. Діагноз був страшним: рак легенів. З червня чоловік боровся за своє життя в лікарні ім. Мєчнікова. Та хвороба виявилася сильнішою. 20 жовтня, на 53 році життя Олександр помер.

Церемонія прощання проходила біля сєвєродонецького гуртожитку, розташованому по вул. Космонавтів, 18, де мешкав померлий. Труну поставили прямо у дверей в заклад. Віддати останню дань поваги прийшли родичі воїна, керівництво Луганської облдержадміністрації, органів місцевого самоврядування, силових структур, громадських організації, а також сєвєродончани та гості міста.

Під час прощання була проведена панахида за померлим. 

В ході церемонії слово взяв міський військовий комісар Олег Вікторович Чехута.

«Він був дуже мужнім бійцем, і неодноразово рятував від куль своїх молодших побратимів, - сказав Олег Чехута. - Його життя забрала страшна хвороба, але він до кінця був у строю зі своїми товаришами. І ми будемо пам’ятати Олександра таким, як він був: сміливим, відважним бійцем. Він залишиться для нас героєм».

Під час церемонії деякі присутні не змогли стримувати сльози на очах. Прощаючись, люди клали в труну герою квіти та ставали на коліна.

Віддав останню дань поваги воїну й заступник Сєвєродонецького міського голови Сергій Вікторович Зарецький. «Та людина, яка залишила будинок, дім, сім’ю, вона не така, як інші. Таких людей, на жаль, мало - тих, хто бере відповідальність не тільки за своє життя, а й за країну, за рідних та близьких. Дуже жаль, що ми втрачаємо цих героїв. Війна – це завжди сльози, кров, смерть. І ми зараз свідками цього та спостерігаємо, яку ціну доводиться сплачувати за наш спокій, щоб ми мали надію та можливість побудувати та щасливу країну», - сказав Сергій Зарецький.

Олександра поховали на міському кладовищі. В героя залишилося дві доньки та дружина.

Источник: http://sed-rada.org.ua