У складі розвідувального батальйону капітан Олександр Продайвода перший раз прибув у зону проведення антитерористичної операції 28 травня 2014 року. Молодий офіцер-розвідник з честю пройшов крізь криваве горнило війни, проявив стійкість і мужність у боях та отримав заслужену державну нагороду – Орден Богдана Хмельницького. Нині в нього вже третя ротація в зону бойових дій.

– 19 червня 2014 року в районі населеного пункту Закотне Ямпільського району ми потрапили у ворожу засідку. В бою загинув командир 1 бтгр підполковник Ігор Ляшенко, нагороджений посмертно орденом Богдана Хмельницького. У тому бою загинув і мій ліпший друг, кум, однокурсник, бойовий побратим – командир розвідувальної роти капітан Степан Горобець, – із біллю в голосі говорить офіцер. – По волі Божій сталося так, що я і ще кілька хлопців тоді вижили і досі служимо разом.  

Того ранку підрозділ на двох БТР-ах вирушив на бойове завдання по «зачистці» Ямполя від сепарських недобитків. О 9 ранку надійшов новий наказ – штурмувати Закотне. З боєм зайшли у місто, Почали зачищати, виявили велику кількість озброєння та військової техніки. Але коли 2 рота зайняла позиції, стало відомо, що терористи намагаються її оточити. Комбат наказав негайно їхати на допомогу нашим хлопцям. Двома БТР-ами розвідники вирушили рятувати побратимів. Зненацька по першому бронетранспортеру було нанесено нищівний удар з гранатомета. Першим загинув героїчний комбат, потім – командир роти.

– Своїм БТР-ом ми заїхали з лівого боку від знищеної командирської машини і ворожий вогонь було перенесено на нас, - продовжив розповідь капітан Олександр Продайвода. – Від смерті мене врятувала відкрита броньована кришка люка, у яку потрапили всі ворожі кулі. Врешті, все-ж вдалося вирвалися із тієї засідки, але одного бійця ми втратили.  

Ще дві годин відважним розвідникам незнайомою місцевістю з боями виривалися з ворожого оточення. Врятуватися вдалося завдяки майстерності водія бойової машини молодшого сержанта Олександра Сафрюка, який холоднокровно та вміло провів БТР крізь ворожі позиції.  Згодом виїхали на висотку та потрапили під прицільний вогонь терористів. І знов врятувалися. Зв’язалися зі своїми по радіо та за наказом вирушили на позиції, де знов під щільним вогнем майже не потрапили в оточення.

– У нашому порятунку від знищення противником, який тоді переважав нас за кількістю та вогневою міццю дуже велика заслуга командира бригади тоді полковника, а нині генерала Олександра Павлюка, який, адекватно оцінивши обстановку, дав наказ на відхід, чим врятував багато життів наших воїнів, – говорить, згадуючи ті події, капітан Олександр Продайвода.

Оцінюючи ті події, причини наших прорахунків та невдач, розвідник розмірковує:

– Ніхто до цієї війни готовий не був. Ніхто з нас не знав, як вона насправді виглядає. Ми вчилися на полігонах, проводили практичні заняття, але у бойових діях майже ніхто з молодих офіцерів не був. Намдовелося вчитися на власних помилках. Гірких помилках. На втратах наших бойових побратимів, які поклали свої життя за Україну.

Згодом бійці дізналися, що їм протистояли ворожі батальйони «Ямпіль» та «Призрак», під командуваннямсумно відомого бандита Мозгового. Небагато часу знадобилося нашим воїнам, щоби практично повністю знищити ворожий «Ямпіль» та майже обезкровити «Призрак». Тож, кремлівські запроданці назавжди запам’ятали міць українських батальйонів.

– Нині, виходячи з набутого бойового досвіду, нами зроблені належні висновки, і навчання особового складу проводиться адаптовано до умов нинішніх бойових дій, - говорить офіцер. – Але в умовах гібридної війни ми чекаємо на адекватні загрозі рішення на стратегічному та оперативно-стратегічному рівні. І готові виконати будь-який наказ командування.

Володимир Корніяка, Вісник Луганщини