Злочини, подібні тому, про який тут піде мова, на жаль, ще далеко не виняток. Але розповісти саме про цей випадок треба, щоб люди знали, як діяти, якщо трапиться лихо.

Отже, липневої ночі 19-річна дівчина Л. поверталася додому з роботи. Раптово на неї напав нетверезий чоловік, який силоміць зібрав у своєї жертви гроші, документи, особисті речі. А потім схопив дівчину за волосся та потягнув в кущі. Умовляння  відпустити її не допомогли.

  Кричати у безлюдді, боротися з 44-річним чолов’ягою Р. виявилося марним.   До того ж той став душити жертву, яка на деякий час знепритомніла. А насильник задовольнив свою статеву пристрасть у неприродний спосіб.

Коли злочинець зник, дівчина, не гаючи часу, побігла до людей, й зустріла патруль правоохоронців. Ті відразу посадили її до своєї машини та по гарячих слідах  почали об’їзд мікрорайону. Такі   оперативні заходи дали результати.

  Коли злочинець побачив патруль, то поквапився сховати награбоване й став відпиратися: мовляв, Л. його з ким-то переплутала. Але потерпіла не просто впізнала його, - вона  відразу потурбувалася про те, щоб зберегти сліди насилля. Слідчі швидко призначили експертизу.  Безперечно було доведено: злочин вчинив саме затриманий. Знайшлося й награбоване ним.

До речі,  коли Р. було вручено повідомлення про підозру, то перед відправкою до слідчого ізолятора він став рвати цього документа. Вже був судимим, напередодні відбув строк у місцях позбавлення волі, й, звичайно, знав:  сокамерники навряд чи залишаться байдужими до того, що він скоїв. Принаймні, у кожного є мати,  у багатьох – сестри, дружини, дочки.

І ось – закрите, як буває в таких випадках, засідання суду. Підсудний, який на слідстві в усьому зізнався, знову підтверджує це, каже про своє каяття. Нарешті просить вибачення у потерпілої; але такого від неї не дочекався. Втім, суд взяв до уваги, що Р. співробітничав зі слідством, усвідомив свою провину. Тому покарання йому було призначене дещо менше, ніж  те, що пропонувалося прокурором, який підтримував державне обвинувачення.

Засуджений Р. був на п’ять років позбавлення волі, скарги на вирок не подавав. Скоріше за все, як рецидивістові, йому доведеться просидіти, як то кажуть, від дзвінка до дзвінка, А міг би виправити свою долю, бо вже було, де й з ким жити…

Звісно, що ми, співробітники прокуратури, як й вся громадськість, прагнемо, щоб злочинів, в першу чергу проти особистості, становилося як можна менше. Тому цілком слушно буде зробити таке застереження. Чимало пограбувань, насильств над жінками можна було б попередити, якби близькі їм чоловіки супроводжували їх у небезпечний час.  Тепер той, хто міг би зустріти Л., картає себе за  те, що не зробив цього.

Хоча, звичайно, не завжди таке можливо. Але у нашому місті зараз побільшало число патрулів, поліцейські будуть діяти ще активніше. Тож не варто нікому   становитися на злочинний шлях.

О. Гайдидей, прокурор прокуратури  м. Сєвєродонецька