Сьогодні, зважаючи на скрутне становище на Сході України, іншого змісту набуває і військово-патріотичне виховання. Як для минулих поколінь прикладом справжньої сили та мужності, вірності рідній землі були ветерани Другої світової війни, так для сучасних дітей таким прикладом стають військовослужбовці Збройних Сил України, учасники АТО. Але сєвєродонецькі учні не лише навчаються на прикладах, але й наслідують їх, демонструючи бажання допомогти та підтримати тих, хто цього потребує. 

Викладачі Сєвєродонецького багатопрофільного ліцею приділяють велику увагу роботі з військово-патріотичного виховання, а учні демонструють неабиякий інтерес до волонтерської роботи, участі в тематичних заходах.

«Наші ліцеїсти завжди займалися волонтерською роботою, – розповіла заступник директора з виховної роботи Людмила Комленко. – Тільки так вони себе не називали, а робили те, що до вподоби, що приносить задоволення й користь, у першу чергу, тим, кому вона необхідна. На початку нового навчального року група ліцеїстів завітала до військової частини з концертною програмою. Учні не тільки співали й танцювали для військових, але й привезли для них невеличкі подарунки: листи, малюнки, дитячі плетені поробки, овочі й фрукти, домашню випічку. Все було сповнене любові: і та атмосфера, що панувала в клубі, де відбувалося дійство, і на плацу, де діти ознайомилися з різними видами зброї, і в товариському колі під час спілкування».

«Найбільше в нашому репертуарі було пісень про головне – про любов і мир, про близьких і рідних, – поділилася враженнями учениця 11-В класу Анастасія Броварська. – Ми прагнули передати свої відчуття, поселити в серцях присутніх частинку власної душі, і нам це вдалося. Було відчутно тепло і приємно навколо, і не від сонця, а від серця. Найбільше нас вразило те, як під час виконання нами пісні С. Вакарчука і до кінця концертної програми абсолютно всі солдати, навіть поранені, аплодували нам стоячи. 

По дорозі додому ми наперебій ділилися враженнями, сміялися й плакали, тисячу разів переповідали одне й те саме, усі тоді зрозуміли, наскільки важливу місію виконали перед бійцями – подарували їм трохи свого, людського, дитячого тепла, а ще свято, якого так мало зараз у їхньому житті».

Нерідко в своїх заходах ліцеїсти поєднують волонтерську роботу з пропагандою здорового способу життя, бо бути спортивним й активним важливо, проте не менш необхідно бути завзятим до будь-якої діяльності. Саме тому ліцей зібрав на товариську гру з волейболу та настільного тенісу військових та учнів 8-11 класів. Учасниками змагань стали і випускники різних років.

Гра тривала протягом двох годин. Перемога переходила із рук у руки, а в спортзалі вирував дух свободи й бажання будь-що бути першим. 

Наприкінці дві команди вирішили-таки розв’язати складну дилему – хто ж перший, хто сильніший? Порадившись, вирішили влаштувати ще один турнір сили – перетягти канат. Після трьох змагань переможцями стали обидві команди, адже дружба мирить найзапекліших учасників. Найголовніше, чого досягла ця товариська зустріч, – це об’єднання всіх, хто любить спорт і хто хоче бути здоровим. А ще всі учасники зробили висновок: неважливо, якого віку член команди, головне – вірити в себе, боротися з власними недоліками, бути цілеспрямованими, непохитними, сильними, і тоді фортуна буде на вашому боці.

Ці ж принципи лягли в основу ще одного спортивного заходу – Ігор патріотів. На них були запрошені військові, які змагалися з учнями 10-11 класів на різних етапах. На свято в якості гостей і як члени журі були запрошені військовослужбовці та представники державного підприємства «Укрпошта», які, до того ж, нагородили за перемогу цінними подарунками найкращу команду 11-В класу. Крім того, у рамках цього заходу відбувся конкурс плакатів «Маю честь служити Вітчизні».

Згадані заходи є лише малою частиною великої волонтерської роботи, яку ведуть ліцеїсти, щоб підтримати наших захисників, українських військовослужбовців. Діти розуміють, що доблесть, честь і бойовий дух солдат та офіцерів є справжньою силою будь-якої армії. І для того, щоб військовослужбовці зберегли все це та примножили, їм необхідні моральна підтримка небайдужих людей, душевне тепло та віра в перемогу.

Євгеній Тетяничко