Практично два місяці у Сєвєродонецьку, що на Луганщині, дислокується легендарний волинський батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь», повідомляє відділ зв’язків з громадськістю ГУМВС України у Луганській області.

Бійці батальйону надають допомогу луганськім правоохоронцям забезпечувати безпеку громадян. Але, основне завдання бійців - не допустити проникнення на територію Луганської області, яка підконтрольна українській владі, розвідувально-диверсійних груп терористів.

«Це перше відрядження батальйону «Світязь» до Луганської області, – розповідає заступник командира батальйону на позивний «Горинич». - Ми зробимо все, що від нас залежить, щоб мирні мешканці Сєвєродонецька почували себе у безпеці».

Коли «Горинич» розповідає про бойовий шлях свого підрозділу, відчувається сум і біль у кожнім його слові. Ясинувата, Іловайський котел, Дебальцевський плацдарм, Вуглегірськ – це бойовий шлях бійців батальйону. Шлях - омитий кров’ю від втрат своїх побратимів. Хлопці на собі відчули жахи війни, горе та страждання людей.

«Я досі живу з цим болем у серці, - говорить «Горинич». – Я пам’ятаю кожного свого побратима, який віддав своє життя за рідну Батьківщину. І тому, усі мої бійці, і я – ми віримо в те, що Україні бути!»

Практично усі бійці підрозділу це уродженці Волинської області. Більша частина з них представники цивільних професій - від директора шахти до вчителя. Та й вік коливається від 19 до 50 років. Де б вони не були, вони із собою мають три прапори – державний, прапор Волинської області та прапор з шевроном батальйону «Світязь».

Спілкуючись з командирами та бійцями батальйону вражає їх життєлюбність, доброта та віра в перемогу. Постійно лунає сміх та жарти. У вільний від служби час хлопці займаються фізичною та вогневою підготовкою. Розповідають, що у них дуже гарний «шеф-повар», який готує їм дуже смачні страви.

Самому молодому бійцю з позивним «Кубік» у день нашого приїзду був день народження – йому виповнилось 19 років. Вже третій свій день народження хлопець відзначає не вдома. Два рази – на службі у лавах Збройних сил України, третій – на службі у зоні АТО.

«Кубік» продемонстрував нам, як він із зав’язаними очима розбирає і збирає автомат. Показали хлопці і деякі вправи з рукопашного бою, з відпрацювання зі зброєю групами.

Розповіли й про свого чотирилапого друга. Під час переміщення по території Красного Лиману, до їх підрозділу прибилося щеня. Хлопці назвали його «Сержант» і тепер він усюди з ними.Перед заступленням на службу, бійці шикуються. «Горинич» запитує у кожного з них про їх самопочуття, перевіряє їх спорядження та бажає вдачі.

Їдемо на блокпост. Трохи кілометра відділяє нас від окупованої бойовиками території. Хлопці показують спорудження, де вони знаходяться під час обстрілів з боку бойовиків, та так званий «побут» на блокпосту.

І на завершення нашої зустрічі, «Горинич» та його побратими запевняють нас, що війна скінчиться і всі, хто лишився своїх домівок – повернуться додому. Треба потерпіти, а головне – не втрачати віру…