Указом Президента України № 15/2015 від 14.01.2015, затвердженим Законом України від 15.01.2015, в України оголошено проведення протягом 2015 року часткової мобілізації.

Статтею 336 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Санкцією вказаної статті Закону визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.

Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов’язується з умовами особливого періоду в державі – із загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України. Стаття 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає мобілізацію як комплекс   заходів,   здійснюваних   з  метою планомірного  переведення   національної   економіки,   діяльності органів   державної   влади,   інших  державних  органів,  органів місцевого самоврядування,  підприємств,  установ і організацій  на функціонування   в  умовах  особливого  періоду,  а  Збройних  Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного  захисту  -  на  організацію  і  штати  воєнного  часу. Отже, ухилення від призову до лав Збройних Сил України військовозобов’язаних контингентів створює серйозну загрозу для безпеки держави в сфері оборони.       

Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову.

У розумінні Кримінального Закону ухилення від призову за мобілізацією полягає в нез’явленні не обов’язково до призовної дільниці, а й безпосередньо до військової частини, військової установи, які зазначені у повістці або наказі військового комісара. Крім того, при ухиленні від призову за мобілізацією можливі і інші способи: підробка документів про хворобу, від’їзд з місця постійного проживання, незаконне отримання так званої «броні» тощо.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення несуть громадяни України (у т.ч. й ті, які під час мобілізації перебувають за кордоном) чоловічої або жіночої статі – військовозобов’язані, що перебувають в запасі першої (військовозобов’язані, які перебували на військовій службі і отримали під час її проходження військово-облікову спеціальність) або другої (військовозобов’язані, які не отримали військово-облікової спеціальності, які проходили військову службу в інженерно-технічних частинах, які взагалі не призивалися на військову службу, а також військовозобов’язані – жінки) категорії.

Щодо вікової ознаки винної особи, то нею можуть бути особи віком від 18 років до граничного віку перебування в запасі першого або другого розряду (для солдат, матросів, сержантів і старшин – це, відповідно, 35 і 40 років, прапорщиків і мічманів – 35 і 50, молодших офіцерів – 45 і 50, старших офіцерів, крім полковників (капітанів 1 рангу) – 50 і 55,  полковників (капітанів 1 рангу) – 55 і 60, вищих офіцерів – 60 і 65 років, для жінок – прапорщиків, мічманів і осіб офіцерського складу – 50, інших військовозобов’язаних – жінок – 45 років), а щодо статевої, то військовозобов’язаними можуть бути лише ті із жінок, які: а) звільнені з військової служби за контрактом в запас; б) мають за спеціальністю медичну підготовку або підготовку, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, придатні до військової служби за станом здоров’я і віком.

О.Карпенко, старший прокурор прокуратури м.Сєвєродонецька