Спецпроект Міфи і сучасність. Запитайте у фахівця

1920-ті роки… Ленінська Росія – це та сама Російська імперія тільки суттєво покремсана. У 1916 р. була відновлена Польща, у 1918-му згідно Брестського договору Росія втратила Ліфляндію та Естляндію, визнала незалежність Української народної республіки. У Закавказзі були створені Азербайджан, Вірменія та Грузія. Отже Росія на початку 20-х років ХХ ст. фактично повернулася до кордонів ХУІІ ст., проте імперських амбіцій не втратила.

У серпні 1922 р. ЦК РКП (б) розгорнуло підготовку до пленуму, де мали обговорюватися питання про взаємозв’язки між республіками. Й. Сталін, який входив до складу підготовчої комісії, запропонував проект «автономізації», тобто об’єднання автономних республік з обмеженими правами у складі Росії. Його підтримали Азербайджан та Вірменія. Білорусія утрималася, а Грузія та Україна висловилися проти. Суттєвим стало також те, що Леніну не сподобалася ідея Сталіна. Він вважав, що «автономізація» може спричинити політичну кризу і запропонував принципово інший шлях об’єднання у вигляді «федерації незалежних республік».

30 грудня 1922 року у Москві відкрився І Всесоюзний з’їзд рад. Делегати затвердили рішення про створення Союзу РСР, до якого увійшли чотири радянські республіки – Російська Федерація, Білорусія, Українська СРР і Закавказька Федерація (Азербайджан, Грузія, Вірменія). УСРР увійшла до складу СРСР в існуючих кордонах без територіальних претензій з боку Росії. Договір про утворення СРСР передбачав право вільного виходу зі складу Союзу.

Україна напередодні входження до СРСР, 1921 р.

Формування кордонів України продовжилося у 1925 р. Постановою Президії ЦВК СРСР «Об урегулировании границУкраинскойСоциалистической Советской Республики с Российской Социалистической Федеративной Советской Республикой и Белорусской Социалистической Советской Республикой». Між УСРР та Російською федерацією відбувся обмін деякими територіями, наприклад, Україна передала міста Таганрог та Шахти, східну частину Катеринославського району, у свою чергу РСФРР віддала декілька сіл та частину Курської губернії. Певний обмін територіями відбувався й у 1928 році. 

З приводу передачі Росією частини земель існує твердження, що причиною цього стало намагання радянського керівництва збільшити на українських землях кількість пролетаріату (В. Путин, валдайська промова). Це  судження є помилковим. Обмін землями відбувався за етнічною ознакою, що підтверджується картами етномовних територій та даними перепису населення. 

Українська суцільна етнічна територія та українські етнічні острови поза межами цієї території ІІ половина ХІХ – початок ХХ ст.

Розподілення населення за рідною мовою в українських губерніях за даними перепису 1897 р. ( джерело - Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.)

Отже, 9 губерній. Загальна кількість осіб– 23430 000; російська мова користування  - 2768  000 чел., українська - 17006 000 чел.; у %    відповідно - 11,8 и 72,6.

Наступні територіальні зміни відбулися 19 лютого 1954 року, коли Верховна Рада СРСР передала УРСР Кримську область (звертаємо увагу, саме область, а не автономну республіку. Статус автономії Крим здобув у лютому 1991 року за часів незалежної України), і це був зовсім не подарунок. Причинами цього стали:

·         виселення з Криму татар, вірмен, греків сталінських часів істотно ускладнило соціально-економічну та політичну ситуацію на півострові.

·         Крим - це півострів територіально пов'язаний з українськими землями, у Росії не було і не має ні логістичних (транспортних), ні економічних, ні ресурсних (вода, електрика) можливостей утримувати його.

Заселення й економічне освоєння півострова після збитків, завданих війною, планувалося провести переважно за рахунок переселенців з Росії і коштів, наданих з бюджету УРСР, що породжувало велику кількість матеріальних і політико-ідеологічних проблем.

Слід зазначити, що передача землі відбулася відповідно до норм чинних на той час Конституції СРСР, РСФРР та УРСР. З передачею Кримської області до складу УРСР завершилося формування території сучасної України.

«ЗАКОН СССР о передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР

Верховный Совет Союза Советских Социалистических Республик постановляет:

1. Утвердить Указ Президиума Верховного Совета СССР от 19 февраля 1954 года о передаче Крымской области из состава Российской Советской Федеративной Социалистической Республики в состав Украинской Советской Социалистической Республики.

2. Внести соответствующие изменения в статьи 22 и 23 Конституции СССР.

Председатель Президиума

Верховного Совета СССР

К.ВОРОШИЛОВ

Секретарь Президиума

Верховного Совета СССР                                      

Н.ПЕГОВ

Москва, Кремль

26 апреля 1954 года»

До цього треба додати, що територіальні зміни між Росією та іншими республіками Радянського Союзу і до 1956 р, і після відбувалися за аналогією. Наприклад, закон СРСР від 2 березня 1940 р. «О преобразовании Карельской Автономной Советской Социалистической Республики в Союзную Карело-Финскую Советскую Социалистическую Республику»; Указ Президіуму Верховної Ради СРСР від 12 жовтня 1943 р. Верховного Совета СССР «О ликвидации Карачаевской автономной области и об административном устройстве ее территории»; Закон Верховної Ради СРСР від 16 липня 1956 р. «О преобразовании Карело-Финской ССР в Карельскую АССР и включении Карельской АССР в состав РСФСР»тощо.

24 серпня 1991 року Україна стає незалежною країною (республіки мали право виходу зі складу СРСР згідно Договору про утворення СРСР від 1922 р.).

8 грудня 1991 р. згідно Угоді про створення Співдружності незалежних держав Росія й Україна визнали територіальну цілісність один одного і недоторканність існуючих кордонів між ними.

14 січня 1994 р. за Будапештським меморандумом Росія, Великобританія, США (країни-гаранти безпеки України) зобов’язалися поважати незалежність, суверенітет й існуючі кордони України, підтвердили своє зобов’язання втримуватись від загрози силоміць або в інший спосіб порушувати територіальну цілісність або політичну незалежність України. Також Росія прийняла на себе обов’язки у тому, що жоден вид її озброєння ніколи не буде задіяним проти України, крім випадків передбачених уставом ООН (самооборона).

30 травня 1997 р. «Договором про дружбу, співпрацю й партнерство» Росія у відповідності до статуту ООН та зобов’язаннями Заключного пакту Наради з безпеки та співробітництва в Європі зобов’язалась поважати територіальну цілісність України й підтвердила непорушність існуючих між Росією та Україною кордонів.

На жаль, за словами Отто фон Бісмарка: «Жоден договір з Росією не вартий паперу на якому він був підписаний».

Отже, ми можемо зробити декілька висновків:

·         Новоросія – це не більш як тимчасова адміністративна назва частини України. Її нетривале існування в українській історії ХІХ ст. пов’язане з намаганням Росії підкреслити незначущість цих земель, їх колоніальну приналежність до імперії (див. аналогію з англійськими колоніями того часу: Англія - Нова Англія, Йорк – Нью-Йорк, Гемпшир – Нью-Гемпшир тощо).   

·         протягом століть кордони України змінювалися в межах етнічного проживання українців. Виключенням є Крим, проте, півострів належить скоріш татарам, ніж росіянам, які заселили півострів внаслідок депортації корінному народу Криму лише у 50-х роках ХХ ст.

·         Росія нічого не дарувала, обмін територіями відбувався навзаєм.

·         Кожен наступний договір про кордони між Україною та Росією прописував, що країни не мають територіальних претензій одна до одної, а, отже, висувати жодних вимог до України Росія сьогодні не має права. 

Маємо надію, що міфи російської пропаганди щодо територіальних придбань України зруйновано. Ставте наступні запитання.

Оксана Кулишева