Бакай

Місцевість на виїзді із Сєвєродонецька у напрямку Пролетарського мосту називається Бакайським урочищем або Бакаї. Приблизно на місці автозаправки знаходився хутір Бакай. Колись від нього у напрямку Борової був сосновий бір. 

Від чого походить назва Бакаї? В Україні немало річок з іменами Бака, Бакай, Бакайка, Бакайчиха, до цього ряду слід додати і Баглай. Володимир Даль у своєму словнику визначав терміном бакай – річкову протоку, проран у плавнях, в очеретах. Цей місцевий термін використовувався на південних територіях тодішньої Росії. Але етимологи кажуть, що ці слова походять із санскриту і означають «Журавель» – baka і похідні: «Журавна», «Журавлинка» й «Журавлиха». У Сватівському районі тече річечка Баглай, що є притокою Борової, і ці назви споріднені. В індійців є прізвище Баглай, яке утворене від dagla «журавель». 

До чого тут журавлі і санскрит? Учені вважають, що українська мова походить від санскриту. А журавлі до того, що це був журавлиний край. Звісно, що було це ще до появи хімічних підприємств «Азот», «Склопластик». «Зоря» та інших. У другій половині XVIII ст. місцевість від Борової і аж до недавнього заводу «Лиссода» була незаселеною і називалася «Журавская пустош». А річка Борова у той час мала прорани, річкові протоки, які Даль називав бакаями. 

Гирло Борової було зовсім не таким як сьогодні. Паралельно йому від Дінця йшли досить довгі яри, найбільший з яких мав назву Гадючий. У них після повеней досить довго лишалася вода. Від сучасного русла приблизно за два кілометра від впадіння в Донець на північ відходив «рукав» Борової, майже досягаючи сучасної Воєводівки.

І був той самий проран, про який писав Даль, визначаючи його як «одне з гирл ріки, протока, пролив», технічною мовою його можна назвати «байпасом». Він починався приблизно за кілометр від Дінця, і знову сполучався з Боровою майже перед мостом на дорозі із Сєверодонецька на Рубіжне. Сьогодні цей «байпас» став основним руслом Борової, а старе русло лишилося лише на картах. Очевидно, коли почали будувати хімкомбінат, то вирішили відвести Борову подалі на північ і пустили річку через північний проран.

Оце урочище із звивистим руслом Борової, з ярами, проранами, вузькими заливами і озерами, які поповнювалися водою після повеней, ще до появи тут людських поселень облюбували журавлі. Звідси і назва Бакаї – Журавна, Журавлиний край.

Боброве

На південний схід від Сєверодонецька на лівому березі Сіверського Дінця знаходяться озеро Боброве і село Боброве. Звісно, що назва походить від бобрів, які водилися в озері. А чому саме це озеро із 250 озер, розташованих між гирлами Бахмутки і Євсуга, названо Бобровим? 

Якби бобри водилися і в решті озер, то така назва не відрізняла б його від інших. А люди присвоюють зазвичай назви по особливостях, які відрізняють даний об’єкт від інших. Боброве – одне з найбільших серед цієї групи озер, яких називають старицями, бо вони відділились від ріки і є слідами її старого русла. Озеро витягнулось вузькою хвилястою лінією понад 7 км і не дотягує до сучасного русла Дінця лише 500 м. У ті часи, коли Донець ще не регулювався гідротехнічними спорудами, під час весняних повеней озеро сполучалося з річкою. Воно досить глибоке, місцями до 14 м, що не дозволяє йому сильно заростати водною рослинністю. Озеро й зараз вважається таким, що багате рибою. Що казати вже про минулі часи! А між Бобровим і Сіверським Дінцем росте листяний ліс. Та й лівий берег, крім окремих проплішин, покритий лісом. Тут усі умови для щасливого бобрячого життя!

Коли вперше появилися тут люди, які назвали озеро Бобровим, невідомо. Можливо, це були запорожці, бо історик церкви Макаревський згадував про «старожитную запорожскую местность «Бобровая» при р. Нижней Беленькой». Запорожці контролювали правий берег, на якому навпроти Бобрового й знаходиться річка Нижня Біленька, яка ще раніше називалася Нижній Білий Колодязь. Відомо з документів, що коли у 1714 році «слободским жителям» із Салтова  на правому березі Ольхової виділяли «землю и сенные покосы и рыбные ловли и всякие угодьи», то це урочище вже мало назву Бобровського.

А коли на березі озера Бобрового виникло село Боброве? У 1728 році його ще не існувало, але на правому березі Ольхової було два хутори, які належали чиновнику Бахмутської соляної канцелярії Вергильову Василю Іллічу. Один з хуторів згодом поміняв власника і став селом Муратовим, а другий, який знаходився при впадінні Ольхової в Донець, лишився у володінні сім’ї Вергильових, але перемістився до озера Бобрового і став хутором Бобровим. Причина переселення зрозуміла – хутір знаходився у низькій долині гирла Ольхової і страждав від затяжних повеней. Свою назву хутір перейняв від озера. У 1804 році на хуторі Бобровому, який належав Івану Андрійовичу Вергильову, проживало 203 душі слобідських селян у 29 дворах.

Сьогодні у селі Бобровому проживає близько 250 осіб – приріст за 210 років незначний.

(Далі буде).

Джерело: sed-rada