В 50- ті  роки процеси десталінізації  викликали в Україні  нову хвилю «українізації». Серед перших на захист рідної мови стали письменники М. Рильський, М. Бажан, Н. Рибак,С. Крижанівський, М. Шумило та ін.

«Відлига» в українській літературі почалася в червні1955р., коли «Літературна газета» опублікувала статтю О. Довженка  «Мистецтво живопису і сучасність». Ця стаття була    викладена езоповою мовою і здобула повне розуміння і гарячу підтримкусеред  українських літераторів. Закликаючи «роз­ширювати творчі межі соціалістичного реалізму», великий український письменник і геніальний кінорежисер подавав сигнал до вільноготворчого пошуку. Власним прикладом він показував, що пошук можебути плідним і наснажуючим. Після xx з'їзду КПРС відновилося присудження Ленінських премій як найвищих у Радянському Союзі державних нагород за твори літератури та мистецтва. У 1959 р. О. Довженко   став лауреатом цієї премії за далекий від казенних канонів сценарій «Поема про море».

В. Сосюра пишеавтобіографічну повість«Третя рота», реалізуючи давні задуми, поеми «Розстріляне безсмертя» і«Мазепа», але  опублікувати  їх не вдалося.З-під пера М.Стельмаха вийшли романи «Кров людська — не водиця», «Хліб і сіль», якими  зачитувалося доросле населення. Письменник О. Гончар був удостоєний Ленінської премії за роман «Тронка»  . Роман «Вир»  Г. Тютюнника захопив читача.На повний голос у цей час заявили про себе молоді літера­тори — В. Симоненко, Л. Костенко, М. Руденко, Д. Павличко, М. Вінграновський, Ю. Мушкетик, В. Шевчук, І. Драч та ін. Серед них особливо помітною була постать Василя Симоненка. Яскравий і неповторний талант Ліни Костенко засяяв в  їїперших збірках «Проміння землі» (1958 р.), «Вітрила» (1959 р.).

Через газети «Радянська культура», «Радянська освіта», «Літературна газета», громадсько-політичні журнали літератори закликали поширювати і пропагувати українську мову, підносити її красу і милозвучність. Наполегливо боролися з русифікацією національно - культурного життя Л.Дмитерко, С. Крижановський, М. Рильський.

У липні 1956 р. журнал «Зміна» опублікував статтю  письменника М. Шумила, в якій були такі рядки: «На жаль, ще є люди, які нехтують, мовою українського народу. Для них здається, що українська мова недовговічна. Мине, мовляв, стільки-то часу і українська мова зникне, а її замінить мова російська…  Ніяка мова не повинна витискувати іншу мову. В тому і суть рівноправності націй. Із зникненням мови         зникає, гине і нація». У 1958 р. була заборонена поетична збірка Д. Павличка «Правда кличе». Весь тираж книги знищили. Позбавлені можливості друкуватися, молоді письменники вдавалися до самвидаву.

У часи «відлиги» в українську культуру повернулися імена багатьохписьменників і поетів, які були репресовані. Створені у 1956 р. за участю письменників комісії з упорядкування посмертної спадщини,  опублікували твори В. Бобинського, О. Досвітнього, М. Ірчана, І' Косинки, М. Куліша, Д. та ін. Були реабілітовані поети М. Вороний і О. Оле­сь. У літературне життя знову влилися 25 письменників, яким вдало­ся вижити у ГУЛАГу, — Б. Антоненко-Давидович, І. Багмут, М. Годованець, Г. Епік, Н. Забіла,  3. Тулуб, Г. Хоткевич та ін.

Письменникизверталися до вічних проблем духовності українського народу, історичного минулого. Багато творів відрізнялися неординарністю, критичним переосмисленням подій. Незважаючи на безліч спільних рис, кожен з них мав свою неповторну творчу індивідуальність.

 Книжки літераторів 50 –х років представлені навиставці-інсталяції «Одна вона у нас – уся співуча і дзвінка», яка є заключною в циклі виставок "Вантажна валіза. Культові книги". Ця книжкова виставка створена з нагоди Дня української писемності та мови.

У кожного, хто завітає до бібліотеки для юнацтва імені Й. Б. Курлата  є можливість ознайомитися з цими виданнями, відчути стиль тієї епохи.  Освоєння цілини, кукурудза, М. Хрущов, перший запуск штучного супутника Землі і телевізори, «Карнавальна ніч» , М. Крючков, М. Рибников, К. Шульженко, Фестиваль Молоді в Москві, Ландау, Любов Орлова, Одрі Хепберн, Бріджит Бардо, яка, вводить моду на « бабетту » -  про всі ці символи 50-х років минулого сторіччя нагадує  виставка.

Які парфуми воліли і якими пудреницями користувалися жінки Радянського Союзу , модні , але незручні сумки та маленькі гаманці .Деякі предмети, представлені на виставці,  можна не тільки розглядати , але спробувати їх використовувати , а деякі взагалі  стануть для дітей загадкою , бо їх функції дітям незрозумілі. Наприклад, тримач рукавів на чоловічих сорочках  або  арифмометр -механічна обчислювальна машина , але тільки для точного множення і ділення , а також для додавання і віднімання . Читачі намагаються виставити числа на важелі  і отримати результат після прокручування ручки для ділення і віднімання - проти годинникової стрілки , множення і додавання - за годинниковою.

Предмети , деталі з минулого реконструюють дух епохи ,  створюють стиль , який  можна відчути тільки доповнивши його читанням книг тих далеких  50 - х років.

Тетяна Забірко