1 лютого Сєвєродонецьк відзначатиме велику дату - 70-ліття визволення нашого міста від фашистських завойовників. В Сєвєродонецьку й досі живуть ветерани Великої Вітчизняної війни, які добре пам'ятають бої за рідні місця. Юрію Персініну цьогоріч виповниться 92 роки, проте не стерлося з його пам'яті, якою ціною далася радянським бійцям наша земля.

Юрій Миколайович Персінін — учасник боїв за визволення Луганщини. У березні 1943 року він обороняв Сіверський Донець поблизу Сєвєродонецька. На той час він, сибіряк, уродженець Омська, навіть не підозрював, що колись цей край стане його другою Батьківщиною. Одні з найстрашніших боїв за Україну точилися саме в Луганській області, в Святогорську. Юрій Персінін у званні старшого сержанта та командира гармати брав участь і в битвах на святій горі.

Найбільш запеклою боротьбою за Україну, через яку пройшов Юрій Миколайович, був бій

На плацдармі під Нікополем. Дуже важким видалося і форсування Дніпра, який Гітлер оголосив фашистським Східним валом. Із таких боїв, зауважує ветеран, деякі воїни виходили цілком сивими.

За мужність, відвагу та героїзм на полі бою Юрій Миколайович був нагороджений двома Орденами Вітчизняної Війни, Орденом Богдана Хмельницького та медаллю за бойові заслуги.

Визволяючи Україну від фашистського ярма, отримав і три поранення. Найскладніше з них - під Нікополем, коли протипіхотна міна розірвалася майже біля його ніг. На думку Юрія Миколайовича, якась вища сила завжди берегла його від смерті. Він залишався жити, коли зовсім поряд гинули його фронтові друзі - жити, щоб після війни дати життя своїм трьом дітям, а також, щоб зводити молоде місто Сєвєродонецьк.

Тут ветеран зі своїх 92-х років прожив 58. Довгий час працював начальником цеху на Теплоелектроцентралі. У 1995 році став удівцем, проте не втрачає наснаги та віри в майбутнє. Адже люди, які змогли подолати фашизм, зберігають дивну внутрішню силу все життя.

Джерело: ТРК СТВ