О, слово рідне, хто без тебе я?

( До Дня української писемності та мови)

Це свято було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна церква вшановує пам’ять святого преподобного Нестора-літописця.

Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української  писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI-IX столітті.

Ще Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя.

Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

До цього свята долучилась і міська бібліотека для юнацта ім. Й.Б. Курлата. Ми вирішили провести акцію, запропонувавши читачам спілкуватися в цей день українською мовою. Читачі були трохи здивовані і збентежені цією акцією, але із задоволенням переходили на українську мову, або намагалися нею спілкуватися.  Крім цього співробітники бібліотеки підготували  виставку-роздум “О, слово рідне, хто без тебе я?” Цією виставкою зацікавились учні школи № 18 і уважно прослухали розповідь про історію розвитку української писемності та мови.

Бібік Ірина