Останнім часом в Україні доволі активно почав використовуватися термін «медіація». Розгортаються спеціальні програми, які займаються підготовкою медіаторів. Фахівці все частіше говорять про необхідність законодавчої підтримки роботи медіаторів, бо вважають її перспективною та вкрай важливою.

Для чого потрібна медіація і в чому її особливості? Говоримо про це з президентом Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна», доктором юридичних наук, професором Катериною ЛЕВЧЕНКО.

- Що таке медіація?

- Дійсно, це нове поняття, яке у нас дедалі ширше застосовується. Медіація – це добровільний конфіденційний процес, в якому нейтральна особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення проблемної ситуації. До певної міри медіатора можна назвати посередником, однак функції у них дещо відрізняються. Посередник може надавати консультації, допомагати більш активно сторонам, а медіатор – особа нейтральна, покликана спонукати учасників конфлікту виробити спільне бачення його подолання. Медіацію ще називають альтернативним інструментом врегулювання спорів.

- Що зумовлює актуальність застосування медіації в Україні?

- В Україні сьогодні склалася конфліктна ситуація на макрорівні. На сході країни відбуваються воєнні дії, спричинені зовнішньою агресією, частина території країни незаконно анексована, понад 1,7 млн. наших співгромадян залишили через це свої домівки та стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО). Такі складні події не можуть не відбиватися на взаємовідносинах людей на мікрорівні. У повсякденному житті зростає рівень агресивності, нетерпимості, нетолерантності і, відповідно, збільшується кількість конфліктних ситуацій. А також прагнення розв’язати їх насильницьким шляхом, який видається більш простим та ефективним.

Тривожний момент, що агресивнішим стає дитяче та підліткове середовище. Війна також актуалізує тематику ґендерного насильства.

Тому потрібні фахівці, які можуть допомогти знизити градус напруги у вирішенні тих чи інших конфліктів.

Звичайно, застосування медіації актуальне не лише в період політичного чи соціально-економічного загострення. Медіативні практики тісно пов’язані з так званим відновним правосуддям, з пробацією, з альтернативними видами покарання. Такі підходи широко застосовуються в Америці, в країнах Європи. Скажімо, коли скоєно злочин і він не є тяжким, потерпіла сторона і правопорушник можуть знайти взаємоприйнятний шлях до порозуміння. І розвиток медіації в Україні якраз і починався зі сфери кримінальної юстиції.

Центр «Ла Страда-Україна» та наші партнери, Національна мережа медіаторів допомагають у вирішенні конфліктів повсякденного життя в середовищі підлітків та дорослих, які не переходять на рівень правопорушень і злочинів. Сьогодні ми особливу увагу зосередили на соціально-психологічній та педагогічній роботі з дітьми та їх батьками.

- Чи регламентується робота медіаторів в Україні на законодавчому рівні? І чи є в цьому необхідність?

- Одразу скажу, що законодавчого забезпечення цієї роботи немає. В Україні були певні спроби підготовки та просування відповідних законів, але документи не були досконалими і не мали підтримки. Торік ми проводили всеукраїнський круглий стіл з розробки механізмів впровадження медіації в навчальних закладах України, його учасники якраз обговорювали це питання. І підкреслювали, що чинне національне законодавство не забороняє проведення медіації, однак відсутність чіткого правового врегулювання не сприяє активному розвиткові цього процесу та його популяризації. Сторони конфліктів часто просто не знають про можливість вирішення суперечок без суду.

Говорячи про медіацію в системі освіти, ми розуміємо, що це теж має бути закріплено законом, який би давав підстави для підготовки фахівців, врегульовував і організаційні, і фінансові питання. Ми також вважаємо, що медіативні практики мають бути частиною діяльності шкільних соціальних педагогів, психологів. Але всі ці речі мають бути унормовані.

Досить активно щодо цього працює Міністерство освіти і науки України, яке є нашим партнером. Воно видавало деякі галузеві нормативні документи, які зараз потребують оновлення та доопрацювання. Ми плануємо на початку 2016 року спільно підготувати ряд документів, які могли б допомогти впровадженню медіативних практик в навчальних закладах.

- Які основні вимоги до роботи медіаторів?  Яким чином їх можна забезпечити?

-Міжнародний досвід використання медіації ґрунтується на певних принципах. Йдеться про добровільність цього процесу, його конфіденційність, нейтральність, рівноправність сторін та їх взаємоповагу. Тому займатися цією роботою повинні люди професійно підготовлені, добре, коли вони мають знання з психології, педагогіки, правничих наук тощо. Заразом їм мають бути притаманні широкий світогляд та логічне мислення, тактовність і вихованість, мистецтво вислуховувати співрозмовників та легко комунікувати з ними.

- Хто в Україні займається медіацією? Хто координує цю роботу?

- В системі освіти координує Міністерство освіти і науки України. Як керівниця недержавної організації я вважаю, що дуже важливо, коли орган державної влади бере таку активну й зацікавлену участь у розвитку медіативних практик. І якраз це дуже хороший приклад співпраці між державними установами та недержавними організаціями.

Але оскільки медіативні практики дуже важливі для кримінальної юстиції, ювенальної юстиції, то до цього процесу мають активно долучатися Міністерство юстиції та Міністерство внутрішніх справ.

Чимало громадських організацій на сьогоднішній день займаються питаннями ненасильницького вирішення конфліктів і застосування медіації. Окрім Центру «Ла Страда-Україна», на базі якого створено Національну мережу медіаторів, можу назвати Національну асоціацію медіаторів України, ГО «Інститут миру і порозуміння» та інші. Є Шкільні служби порозуміння – не в кожній школі, але вони реально працюють, і це дуже добре.

- Хто в Україні готує медіаторів? Яким чином здійснюється така підготовка? Чи здійснюється сертифікація медіаторів?

- Низка інститутів підвищення післядипломної освіти вчителів запровадили спеціальні курси з питань медіації. Це не їх базова підготовка, але дуже важливо, що в системі підвищення кваліфікації працівників освіти ці речі є.

В деяких вищих навчальних закладах при підготовці фахівців соціальної роботи також запроваджені курси з медіації.

2015 року Центр «Ла Страда-Україна» за підтримки Посольства Великобританії в Україні та у співпраці з Міносвіти та Українським науково-методичним центром практичної психології та соціальної роботи Академії педагогічних наук України почав реалізацію Проекту «Розбудова миру, профілактика і розв’язання конфлікту з використанням медіації в групах та громадах, які постраждали від конфлікту, особливо серед жінок та дівчат ВПО». Ми провели тритижневі тренінги і підготували 75 медіаторів з 11 областей України, серед яких вчителі, психологи, соціальні педагоги, представники громадських організацій, працівники соціальних служб, Центрів сім’ї, дітей та молоді, професійно-технічних закладів. Тобто люди, які переважно працюють з молоддю. Вони отримали знання, отримали сертифікати Українського НМЦ практичної психології та соціальної роботи АПНУ, і можуть бути медіаторами у вирішенні конфліктів.

Ми також плануємо до весни обладнати спеціальні куточки медіаторів в усіх 75 навчальних закладах, звідки вони підготовлені. Це важливий крок, щоб робота була інституалізована на майбутнє.

- Чи потрібно для медіаторів мати вищу освіту?

- Без сумніву, з будь-якого правила можуть бути винятки. Але  в нашій практиці всі, хто брав участь у тренінгах, мають вищу освіту.

Поки нема державних вимог, державного стандарту, то людина, яка має практичний досвід, відповідні якості, вміння, може займатися медіацією. Коли буде державний стандарт, він чітко сформулює, хто може цим займатися.

- У сучасному світі до медіації більш активно залучаються жінки. Як це виглядає в Україні?

- Звичайно, такі тенденції поширюються і у нас. Але, до речі, це «двосторонній рух»: дуже багато сучасних практик в соціальній роботі розвиваються саме в Україні, а потім переходять до інших країн як моделі. Тож не випадково багато українських жінок займаються медіацією.

До певної міри це зумовлено й тим, що в національній системі освіти, соціальної роботи переважно працюють жінки. Їх активність дуже висока.

Але повторюся, важливо, щоб така робота вийшла за межі освітньої сфери.

- Чому Центр «Ла Страда-Україна» долучився до програми підготовки медіаторів?

- Для нас це був не випадковий крок, а дуже логічний. По-перше, організація має багаторічний досвід роботи в сфері попередження ґендерного, домашнього насильства. Насильство – це  крайня форма вирішення конфлікту. Наслідки тут можуть бути дуже складними. Ми це бачили у своїй практиці, тому вже давно старалися запроваджувати в роботі підходи мирного порозуміння, компромісів, взаємоповаги. Таким чином, фактично напрацьовували власний досвід медіативних інструментів і могли оцінити його надзвичайну вагу.

Є й інший аспект. Медіацію слід розглядати як один з механізмів миробудування. Встановлення миру – це питання, яким повинні займатися не лише дипломати чи політики високого рівня. Якщо ми хочемо, щоб у країні був мир, то кожен із нас повинен додавати власну працю до цього. Основою миробудування є діалог, а ефективним інструментом – медіація.

Найчастіше мир розуміють як відсутність війни. Але йдеться про більш широке поняття. Є мир екологічний, мир на рівні взаємовідносин людей, мир внутрішній, психологічний. Коли оголошується перемир’я на Донбасі, то мир ще не починається. Насильство в сім’ї – це теж війна. Практика медіації допомагає знизити агресію соціуму, досягти мир на рівні людських взаємин.

Якщо в кожного буде більше налаштованості на мирне вирішення будь-якої проблеми, це не зупинить агресію Російської Федерації проти України, але це допоможе вирішенню внутрішніх конфліктів.

Тому ми вважаємо, що медіація є тим інструментом, яким варто опанувати. І майже всі працівники Центру «Ла Страда-Україна» пройшли навчання в галузі медіації для того, щоб використовувати ці знання в своїй роботі.

Проект з поширення медіативних практик, який ми реалізуємо, спрямований, в першу чергу, на середні навчальні заклади та місцеві громади. Підготовка медіаторів і робота в цьому середовищі має на меті зменшення ізоляції жінок та дівчат серед ВПО, захист прав жінок, які потерпіли через воєнні конфлікти, і надання їм знань та залучення до активної участі в миробудуванні. Ми також впроваджуємо медіаційні програми для хлопців та чоловіків, аби зменшити ґендерне насильство в суспільстві.

Переконана, що процедура медіації застосовуватиметься дедалі ширше в різних сферах суспільного життя.

Володимир ДОБРОТА,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»