Які існують підстави для звільнення майна від податкової застави ?

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є документ, що засвідчує закінчення будь-якої з наступних подій: - отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; - визнання податкового боргу безнадійним; - набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; - отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження. Відповідна норма передбачена пп. 93.1-93.2 ст. 93 Податкового кодексу України № 2755-VI із змінами та доповненнями. Також з цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у загальнодоступному інформаційно - довідковому ресурсі (дане питання у категорії 134.03).

Чи надається бюджетне відшкодування у разі анулювання реєстрації платника податку?

Відповідно до підпункту 184.8 статті 184 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов’язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені Податкового кодексу України, платник зобов’язаний погасити суму податкових зобов’язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні. У разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених розділу V Податкового кодексу України, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні (пункту 184.9 статті 184 Податкового кодексу України).

Звіт по ЕСВ можна відправляти поштою

ДПІ у м.Сєвєродонецьку повідомляє, що 7 липня 2014 року пункт 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» доповнено наступним реченням: «У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв’язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю». Зазначені зміни стали можливими після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців за заявницьким принципом». Нагадуємо, що раніше звітність про ЄСВ, надіслана поштою, на відміну від іншої звітності, не вважалася поданою.

Отримавши спадщину, фізична особа - нерезидент повинна сплати податок з доходів фізичних осіб

Фізична особа - нерезидент, яка отримала спадщину (подарунок) від фізичної особи – резидента, зобов’язана сплатити податок на доходи фізичних осіб до нотаріального оформлення успадкованого (подарованого) об’єкта, за ставкою 15 відсотків або 17 відсотків, в залежності від розміру бази оподаткування в календарному місяці,- інформує ДПІ у м. Cєвєродонецьку. Отже, якщо в календарному місяці дохід від отримання спадщини перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати ( в 2014 році ця сума склала 12180 грн.), до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків. Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину, що передбачено підпунктом 174.3 ст.174 Податкового кодексу України. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, не зазначається в річній податковій декларації, тому що спадкоємці - нерезиденти, зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Чи має право фізична особа - підприємець відшкодовувати витрати на відрядження найманому працівнику?

Статтею121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та отримання інших компенсацій у зв’язку із службовим відрядженням. Надання коштів на відрядження врегульовані підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, далі - Кодекс), Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (зі змінами та доповненнями). Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний надати звіт про витрачені грошові кошти, в тому числі і особисті кошти, які він витратив на службове відрядження, пов’язане саме з підприємницькою діяльністю підприємця, а не за власними потребами працівника. Умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналу документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо). Витрати, що не підтверджені документально, або зовсім не підлягають відшкодуванню і включенню до витрат підприємця, або можуть бути відшкодовані працівнику за рахунок коштів підприємця з податковими наслідками, тобто, такі витрати згідно з підпунктом «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу є додатковими благами відрядженого працівника та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Забороненні ФОП-єдиннику види діяльності

Згідно з пунктом 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють:
• діяльність з організації, проведення азартних ігор;
• обмін іноземної валюти;
• виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
• видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
• видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
• діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Податкового кодексу України;
• діяльність з управління підприємствами;
• діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
• діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
• діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
• технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту.
• фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;
• страхові (перестрахові) брокери;
• фізичні особи – нерезиденти; суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).