Щодо здійснення розрахунків у безготівковій формі суб’єктом господарювання при реалізації алкогольних напоїв кінцевим споживачам.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) роздрібна торгівля – це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.

Водночас роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (ст. 15 Закону № 481).

Статтею 15 Закону № 481 визначений механізм здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), внесений до ліцензії на підставі заяви суб’єкта підприємницької діяльності та довідки органу доходів і зборів про реєстрацію електронного контрольно-касового апарату (книги обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі.

Згідно із ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Порядок проведення будь-яких інших форм розрахунків при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами Законом № 481 не передбачений.     

Суб’єкти господарювання, які не можуть бути джерелами сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків

 Відповідно до п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:

-               майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;

-               майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

-               майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

-                кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім’я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів;

-               майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;

-               майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу»;

-               кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи (фізичної особи – підприємця), що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Перечень кодов видов уплат налогов и сборов в бюджет

Порядок заполнения документов на перевод в случае уплаты(взыскания) платежей, сборов, таможенных платежей, единого социального взноса, осуществления бюджетного возмещения НДС, возврата средств, ошибочно или излишне зачисленных в бюджет утвержден приказом Министерства доходов и сборов Украины от 22.10.2013 г. № 609, зарегистрирован в Министерстве юстиции Украины 05 ноября 2013 года под № 1878/24410.    

В Порядке приведен  список кодов видов уплат, введены виды оплат денежных обязательств, поступающих в бюджет по результатам работы всех структурных подразделений налоговой службы, а также примеры заполнения расчетных документов с кодовой строкой “Назначение платежа”.

Обращаю Ваше внимание на то, что в зависимости от вида уплаты в поле «Призначення платежу» расчетных документов должны обязательно заполняться соответствующие коды, а именно:

• коды 101, 109, 121, 125 — при уплате самостоятельно задекларированных сумм;
• коды 128, 130, 131, 132, 133, 134, 135,139,160,161 — при уплате сумм по результатам проверок структурных подразделений органов Министерства налогов и сборов;
• код 017 — при уплате сумм юридическими лицами, в отношении которых начато производство по делу о банкротстве;
• код 018 — при уплате сумм физическими лицами - предпинимателями, в отношении которых начато производство по делу о банкротстве;
• код 140 — при уплате сумм в счет погашения налогового долга;
• код 196 — при уплате рассроченных (отсроченных) сумм юридическими лицами;
• код 197 — при уплате рассроченных (отсроченных) сумм физическими лицами;
• код 199 — при уплате рассроченных (отсроченных) сумм по результатам проверок структурных подразделений органов Министерства налогов и сборов;

Другие коды уплаты, предусмотренные в списке, используются органами Министерства доходов и сборов при взыскании платежей в бюджет и органами Госказначейства Украины — при осуществлении бюджетного возмещения НДС, возврате денежных средств, ошибочно или излишне перечисленных в бюджет.

Хто вважається ФО - резидентом України в розумінні ПКУ?

Податкову консультацію з даного питання надав заступник начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області Ломонос Олександр Вікторович.

Відповідно до пп. «в» пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого ПКУ або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.

У разі якщо у розділі IV ПКУ використовується термін «резидент» у відповідних відмінках, під цим терміном розуміється «фізична особа - резидент».