Выступление спикера УПЦ протоиерея Георгия Коваленко в прямом эфире Громадского.ТВ прошло с 18:45 до 19:15.

— Отче, Ви прийшли до нас, очевидно, маєте якусь заяву від Московського патріархату в Україні чи з якихось інших мотивацій?

— Я прийшов, тому що мене запросили. Відразу приїхав, тому що немає жодних нових заяв, та їх, напевне, в такий час у такій швидкості бути не може.
Але я тут зараз, як реальна людина, реальний речник Церкви, реальний громадянин України... Якщо ви спитаєте, то я скажу те, що я думаю з цього приводу. Можливо, це буде  тим словом. Бо зараз не час заяви писати…

—    Час кожному сказати, що він думає.
—    Так, час кожному сказати, що він думає.

—    То що ж Ви думаєте, власне, стосовно сьогоднішнього рішення Росії про введення військ на Українську територію? Те, що ми вже бачимо в Криму, і ми не знаємо насправді, чи буде наступний наступ, і за Крим.

—    Я повторю те, що говорив протягом останніх трьох місяців майже щодня.
Привід для вводу — це порушення заповіді «не бреши». І фактично, все те, що говорилося як привід, і все, що лунало з екранів російських каналів, все, що лунало вчора і на прес-конференції Януковича… Навіть ще вона не закінчилася, я у фейсбуці написав, що там була брехня, в тому числі і про Церкву.

Я — людина, яка живе в Києві, яка ходить по цих вулицях. Я як міг спростовував це.
З іншого боку, ми постійно говорили про те, що «не вбий!» — це Божа заповідь, і якщо на сучасній мові – це «ні насильству!». І агресія однієї держави по відношенню до іншої держави — це насильство, це порушення також Божої заповіді.

На жаль, це роблять люди, які вважають себе по відношенню до нас єдиновірними, які вважають Київ Матір’ю міст руських, але вони не хочуть чути киян.

Ми знову на межі… Не знаю, ми на межі, чи ми її знову перейшли. Але ми маємо зробити все, щоб не допустити кровопролиття. Ми маємо зробити все, щоб війська іноземної держави покинули нашу територію, і немає Божого благословення на тому, хто застосовує насильство.
Більш того, десята заповідь — вона говорить «не забажай майна ближнього твого, не забажай дружини ближнього твого». Тобто, якщо ближній — на рівні держав — це різні держави, то це також порушення Божої заповіді.

Я не знаю, зараз не мені радити політикам, не мені радити військовим, не мені радити державним мужам. Але Церква молиться. І Церква буде робити все, і Церква завжди буде зі своїм народом, бо це наш народ, і ми є цей народ. Ми плоть від плоті і кров від крові нашого народу і ми будемо з ним до кінця.
 

— Ці люди на Сході, які сьогодні прийшли на масові акції проросійські… Як Ви вважаєте, це здебільшого православні християни? Чому вони настільки непатріотичні?

—    Я особисто спілкувався зі священиком, який був першим, хто виступав на мітингу в Донецьку. Це отець Георгій Гуляєв. Він у фейсбуці виклав так само своє слово, яке він там говорив. І це слово, знову ж таки, було про заповіді. Воно було про те, що ми маємо почути один одного. І закінчувалося побажанням єдності Донбасу і єдності України. Це — слово Церкви.

І те, що я від нього почув — це те, що більшість дончан була налаштована не агресивно, а мирно. Вони були налаштовані на те, щоб втримувати свою владу, владу в регіоні. Вони не були налаштовані на відокремлення України чи ще інше. Що там вже потім відбулося, я не знаю, але думаю, що зараз так само буде здавати іспит кожен священнослужитель. Іспит не тільки на патріотизм, але і знову іспит на вірність Богові.

Тому що вірність Богові — це говорити правду. Вірність Богові — це бути зі своїм народом до кінця. Вірність Богові — це значить робити все, щоб не пролилася жодна краплина крові людської, щоб не було вбивств, не було насилля. Не було того, про що ми навіть у страшному сні не могли подумати, і те, що відбувається зараз у нашій країні.

—    Отче, може Ви знаєте, чи була якась реакція Патріарха Кирила? Він завжди був активний і до українського життя, оскільки він має тут велику паству. І якщо зараз ця реакція піде в розріз з тим, що говорите Ви, і він фактично схвалить акт агресії Росії…

—    Жодну політичну заяву Патріарха ми не сприймемо. Ми вірні Української Православної Церкви, і якщо Патріарх наш пастир, наш отець, він має зробити все, щоб зупинити російські війська, і вони мають повернутися назад в Росію.

Ми зараз не чули заяв останнім часом. Це напевне також мудра позиція — Патріарх дав говорити нам. Він не робив заяв суперечливих по відношенню до позиції Української Православної Церкви. Остання заява Вищої церковної ради була на днях, де вона підтримала всіх, хто прагне миру в Україні і забезпечив охорону святинь. Тобто, фактично Патріарх заявив свою позицію щодо миру.

Я думаю, він також зараз робить певний вибір, а ми будемо дивитися на його реакцію.
Хоча, ви знаєте, я їхав сюди, мені люди телефонують, питають: може, варто вже не поминати Патріарха? А я відповів — ви знаєте, це вже не принципово. Не принципово, кого ми поминаємо. Принципово, що ми робимо, за що ми молимося — за мир чи за війну. Що ми робимо — зі своїми ми людьми чи ми вже розбіглися.

Тому це вже питання совісті кожного священика. Не питання, кого поминати. Питання — капеланом в якому війську і в якій групі людей бути.

—    Навіть так…

—    Навіть так.

Ми відмовилися від намету на Майдані, тому що говорили: це не війна, це політичний мітинг, і це не капелані, це мирні протести. Але якщо дійсно починаються бойові дії, то священик стає капеланом — хтось зі священиків. Хтось зі священиків залишається на парафії, хтось зі священиків намагається бути посередником між ворогуючими сторонами.

Церква робитиме все задля того, щоб у нашій країні запанував мир.

З іншого боку, нагадаю, що всі священнослужителі Української Православної Церкви є громадянами України. Я голосував за незалежність України, робив це свідомо. І на сьогоднішній день не збираюся бути громадянином іншої країни.

Джерело - Православие в Україні