Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінською владою у 1932 -1933 роках, пам’яті сотен українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі були присвячені уроки пам’яті, що пройшли у читальному залі Сєвєродонецької міської бібліотеки для дітей з учнями 6-го, 9-го, 8-их класів школи №18, 8-го класу школи №8, школи селища Сиротино, 8-го класу школи №13.

Пам’ять - нескінчена книга, в якій записано все - і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через 80 років, жахливо згадувати, але не можна забути ту страшну трагедію, що розігралася на 
благословенній землі квітучого українського краю.

Страшний 1933 рік… Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн світу - України.

У 32-33-роках голод набув повального характеру із чисельними смертельними випадками. Вмирали цілі села. У 1933 році смертність від голоду в Україні становила від 3 до 3,5 млн. осіб. Цифра жертв від голодомору при дослідженнях кожного разу зростала. Точно встановити її не
можливо.

Ми з болем говоримо сьогодні про генофонд українського народу, непоправно підірваний Голодомором 1933 року. Що ж забрали з собою в могили ті мільйони великомучеників голодного року? Не тільки те, що вони самі могли створити на цьому світі, а й те, що і чого вони так і не передали нащадкам. Злюче провалля утворилося на місці 33-го року в демографічній структурі населення України.

Голодомор-33 зібрав свої найжахливіші жнива смерті по всій Україні. Не минув голод і нашу Луганщину. На Донбасі, за підрахунками британського дослідника Роберта Конквеста, від голоду вмерло приблизно до 20% населення. Найбільш страхітливими наслідки Голодомору були у Новопсковському, Старобільському, Біловодському та Рубіжанському районах 80 років відділяють нас від тих страшних голодних днів.

Верховна Рада України прийняла Закон «Про голодомор 1932-1933 років в Україні», яким 
голодомор визнали геноцидом українського народу. Наказом президента України було 
прийнято рішення кожного року четверту суботу листопада вшановувати пам’ять 
тих, хто загинув від голоду.

Хоч ми і живемо в інший час і не причетні до тих страшних подій, але ми повинні знати історію нашого народу і ніколи не забувати про голодомор на Україні, щоб знову не повторилось це жахіття.

 

Ковальова Інна