До 149 –річчя з дня утворення Міжнародного Комітету ЧервоногоХреста

До складу міжнародного червонохресного Руху входять:

Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МЧКК),

Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

(МФТ ЧХ і ЧП),

Національні Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Засновником цього Руху є Анрі Дюнан – швейцарський підприємець, який став свідком битви під Сольферіно (Італія) між солдатами італійської та французької армій в далекому 1859 році. За кілька годин битви загинуло і було поранено 40 тисяч бійців обох сторін.

Медичної допомоги не вистачало для усіх, хто її потребував. Дюнан, будучи враженим від побаченого, мобілізував людей із сусідніх сіл для допомоги пораненим, незалежно від їхнього мундиру. «Всі ми – браття, і кожна людина, незалежно від політичних, релігійних переконань та расової приналежності має право на відповідне людське ставлення до себе», - проголосив він ідеї, котрі лягли в основу створення 23 жовтня 1863 року особливої неурядової гуманної організації – Міжнародного Комітету Червоного Хреста, а в 1919 році -  вже й Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, яка на сьогодні налічує у своєму складі 187 національних Товариств.

Півтора століття – це серйозна заявка на перевірку міцності принципів, істинності ідеалів, на які орієнтована діяльність організації.

Міжнародна червонохресна спільнота, що на сьогодні складається із  сотні мільйонів добровольців - є однією з провідних учасників гуманітарної діяльності в світі. Вона має неперевершений досвід вирішення проблем вразливих верств населення.

Після створення «Міжнародного комітету допомоги пораненим» - так спочатку до 1876 року називався Міжнародний Комітет Червоного Хреста, в серпні 1864 року в Женеві (штаб – квартирі й до сьогодні) пройшла його перша конференція, на якій запроваджено спільний символ – червоний хрест на білому тлі та прийнято Першу Женевську конвенцію «Про покращення становища поранених в польових арміях». Вона складалася з 10 статей, що гарантували нейтральність і захист під час збройного конфлікту пораненим солдатам, медичному персоналу й гуманітарним інституціям. Її було переглянуто в Гаазі 1907 року на Другій міжнародній мирній конференції та розширено ще і на військові дії на морі.

Перед Першою світовою війною  до міжнародного червонохресного руху долучилися національні Товариства вже з 45 країн не тільки Європи, Америки, а й Південно – Африканської Республіки.

1917 року за плідну роботу під час Першої світової війни Міжнародний Комітет Червоного Хреста вперше отримав Нобелівську премію миру. Саме в цей період МКЧХ заснував Міжнародне агентство військовополонених, яке й до сьогодні виконує благородну місію – допомагає встановлювати втрачених родинних зв”язків під час воєнних дій, розшукувати втрачені під час воєн документи, могили загиблих тощо.

1944 року Комітет вдруге отримав цю престижну премію за  координацію дій національних Товариств під час Другої світової війни, направлених на попередження страждань військових та мирного населення шляхом розповсюдження і закріплення дій, що  відповідали  міжнародному гуманітарному праву та універсальним гуманітарним принципам.

Плідно працював Комітет і в післявоєнні роки: 12 серпня 1949 року    затверджено нові зміни до Першої (1864 року) та Другої (1929 року) Женевських конвенцій. Враховуючи досвід Другої світової війни, була затверджена й Четверта конвенція «…щодо захисту мирного населення в часи війни». Додаткові протоколи від 8 червня 1977 року проголосили, що всі попередні конвенції мають силу й під час внутрішніх конфліктів, наприклад, громадянських воєн.

Ставши фундаментом Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародний Комітет Червоного Хреста , як і завжди, незмінно направляє, координує та організовує роботу національних Товариств Червоного Хреста за сімома принципами міжнародного червоно хресного руху. А саме: гуманність, неупередженість, нейтральність, незалежність, добровільність, єдність, універсальність. За це в 1963 році, в рік свого 100 – річного ювілею Комітет разом з Міжнародною Федерацією Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця отримує третю Нобелівську премію миру.

Закон України «Про Товариство Червоного Хреста України» прийнято в 1992 році, за яким воно визнається єдиним національним Товариством  в нашій державі. Завдяки цьому 25 жовтня 1993 року Товариство України стає повноправним членом МФТ ЧХ і ЧП. З цього моменту починається активна інтеграція й Українського Червоного Хреста у всесвітній червонохресний Рух. Визнання авторитету Українського Товариства: його обрання таємним голосуванням до складу Правління в 1997 та повторно в 2001 роках, а також обрання Президента Товариства І.Г.Усіченка до складу Комісії з охорони здоров,я та соціальної допомоги.

Знаючи про шляхетну місію Червоного Хреста в усі часи, світ покладає на нього дуже багато надій, і його  основний обов”язок – ці надії виправдати.

Прес – центр Національного комітету

Товариства Червоного Хреста України