Гості зі Львова навчали розпису писанок

Гості зі Львова навчали розпису писанок

12 квітня в приміщенні Сєвєродонецької галереї мистецтв відбулася творча зустріч волонтерів та капеланів зі Львова з вихованцями дитячої художньої школи, народними майстринями та художниками нашого міста.

Мета заходу– розказати про стародавні традиції створення писанки, спілкування та обмін досвідом. 

Учасники організованого майстер-класу з розпису писанок мали змогу дізнатися про різницю між писанками та крашанками (використання сирих та варених яєць відповідно та техніка нанесення малюнка), зміст закодованих символів, вивчили регіональні особливості розпису писанок і безпосередньо навчилися розписувати яйця, використовуючи традиційні орнаменти й природні матеріали. Майстрині щиро і радо ділилися секретами писанкарства. 

Вибираючи зразок писанки, кожен з учасників створював свій власний художній твір, по-своєму унікальний. Хтось намагався скопіювати, запропонований візерунок. Але і ті, й інші мали змогу доторкнутися до народної культури та побуту українців, навчитися чомусь новому, або навіть відкрити в собі творчі здібності та поспілкуватися в неформальному творчому просторі.

Використовуючи привід, ми також поспілкувалися з одним з організаторів проекту – капеланом, отцем Львівської церкви Святого Миколая Андрієм Дудою.

– Ми приїхали з проектом «Весела писанка». Це куратор заходу, волонтер, народна майстриня Ірина Дзьоба, а також долучені до акції різни люди. Зокрема директор 58-го Львівського будинку офіцерів Віталій Провозін та капелан, отець Андрій з Львівської церкви апостола янгола Луки. Ми прагнемо передати вам та іншим мешканцям Сходу трішки тепла свого серця і атмосферу свята Великодня, до якого ми наближаємося. Дивлячись у ваші очі, стає зрозумілим, що ми робимо праведну справу, і що діалог має велику силу, яка може призвести до порозуміння.

– Як давно ви подорожуєте Сходом з цим майстер-класом?

– Розпочали місію нещодавно. Найперше побували в Станиці Луганській, потім в Біловодську та у наших друзів – 83-й бригаді, в якій радо і гостинно нас завжди приймають. Свого часу я був там як капелан разом з отцем Андрієм. А сьогодні ми у Сєвєродонецьку. Місію будемо продовжувати. Поїдемо також і на передову, тому що маємо передачі для наших військових.

– На кого орієнтується цей мистецький проект?

– Цей проект створений для молоді, дітей та школярів. Але залучаємо і військовослужбовців по ходу нашої просвітницької діяльності, викладачів та небайдужих дорослих. Майже всі учасники проекту – капелани та волонтери. Намагаємося всіх поєднувати. І бачу, що тут є Боже проведіння. Ми приїхали сюди і побачили, що тут – Україна. А все інше – нав’язані нам стереотипи, розвінчати які спроможне активне спілкування на фоні мистецьких та гуманітарних проектів. Насправді ми є дуже близькими людьми.

– Як виникла ідея створення майстер-класу?

– Вже важко сказати, як виникла саме ця ідея. Спочатку вона зародилася, потім обросла прихильниками, планами. Є певна мета, цілі. Знаходяться люди, які підтримують, і проект реалізовується. Я думаю, що будуть ще й інші заходи. Іноді достатньо приїхати просто поспілкуватися, обійняти, потиснути руку. Брат мій десь п’ять днів як демобілізувався, він служив у 81-й десантній штурмовій бригаді. Так що Схід для мене став рідним. І для пані Ірини, у якої син також служив, а нещодавно демобілізувався з 80-ї десантної бригади.

– У вас були інші творчі проекти на Сході України?

– Ні, ті проекти, у яких я брав участь, були волонтерського характеру. А ось пані Ірина уже два роки поспіль організовує приїзд кавер-группи «The Rohies». Це колектив Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької у Львові. Цього року був ще народний артист України, соліст Львівської опери, провідний тенор – Олег Лихач.

…Поки ми спілкувалися з отцем Андрієм, за творчим верстатом у школярів і дорослих просте куряче яйце перетворилося на дивовижну красу. Писанки розписували воском, який наносився за допомогою писачка. Ним зачерпувався гарячий віск, який накладався смужками або цяточками на яйце в місця, які в кінцевому результаті мали залишитися білими. Після цього яйце занурювали в найсвітлішу фарбу – жовту. Коли писанка обсихала, по жовтому тлі вкривали воском місця, які мали залишатися жовтими. І так стільки разів, скільки кольорів має бути на яйці. Нарешті тло, забарвлене якоюсь найтемнішою фарбою. Наприклад, вишневою чи синьою. Ось і все. Залишилося лише зняти віск. Для цього яйце нагрівали. Коли віск розм’якав, його обережно витирали м’якою тканиною. Ось так робиться красуня писанка. А для того щоб вона краще зберігалася, з неї можна буде видути білок та жовток.

 

Олеся Петрова

 

Последние комментарии